Тілопо молуцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ptilinopus granulifrons)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тілопо молуцький

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо молуцький
Ptilinopus granulifrons
Hartert, 1898
Синоніми
Jotreron granulifrons
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus granulifrons
Віківиди: Ptilinopus granulifrons
ITIS: 177317
МСОП: 22691539
NCBI: 2953450

Тілопо молуцький[2] (Ptilinopus granulifrons) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 22-24 см. Забарвлення темно-зелене, голова сиза. На плечах дві світло-сизих смуги, на животі велика пурпурова пляма. Гузка жовтуваті. Дзьоб біля основи синювато-сірий, на кінці жовтуватий. Очі карі, лапи темно-сірі. Характерною ознакою молуцького тілопо є гранулований м'ясистий виріст на восковиці.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Молуцькі тілопо є ендеміками острова Обі[en] в провінції Північне Малуку. Вони живуть у вологих тропічних лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 40 до 550 м над рівнем моря.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. Незважаючи на те, що молуцькі тілопо є досить поширем видом в межах свого ареалу, загальна чисельність цього виду досить невелика і становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus granulifrons. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.