Щедрик королівський
| Щедрик королівський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | В'юркові (Fringillidae) |
| Підродина: | Щигличні (Carduelinae) |
| Рід: | Щедрик (Serinus) |
| Вид: | Щедрик королівський (S. pusillus)
|
| Біноміальна назва | |
| Serinus pusillus (Pallas, 1811)
| |
Ще́дрик королівський[2] (Serinus pusillus) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae)[3]. Є спорідненим з сирійським і сивошиїм щедриком та з аларіо.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина 10,5-13 см завдовжки при вазі 9,5–13,5 г. Статевий диморфізм присутній, але не дуже виражений: груди та спина самців більш яскравіші. Голова невеличка, кругленька з коротким, конічним дзьобом. Тулуб стрункий з загостреними крилами і злегка роздвоєним хвостом.
Голова, груди і спина чорні, з яскраво-червоною передньою частиною, на лобі червона пляма, підхвіст білий, черево і боки білі з центральною частиною поодиноких пір'я чорно-коричневого забарвлення. Пір'я крил — чорні з широкими мідно-коричневими і сіро-білими краями. Дзьоб чорний, очі темно-карі, а ноги тілесно-чорні. У молодих — голова буро-коричневого кольору.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Віддає перевагу високогір'ям, порослим невисокими деревами (насамперед ялівцями) або кущами, а також посушливим землям, де переважають кедри Cedrus deodara, ялини Picea morinda та берези Betula utilis. Взимку віддає перевагу відкритим пагорбам і кам'янистій місцевості з чагарниками і травою. Зустрічається на висоті від 750 до 4575 м над рівнем моря.
Денний птах. Поза сезоном розмноження невеликі зграї кочують у пошуку заростей. Голос схожий на голос коноплянки — швидкий і пронизливий. Живиться насінням рослин з родів очеретянка, Saussurea, Taraxacum і Cousinia, колосків трав'янистих рослин і квіткових головок хрестоцвітих, таких як Crambe cordifolia і Sisymbrium sophia, сезонними ягодами, зокрема Prunus eburnia та Berberis. Окрім цього, в раціон також входять бруньки, листочки, зрідка — комахи.
Гніздо являє собою невелику компактну чашечку із зовнішніми стінками з моху та павутини з внутрішньою оббивкою з волосся та вовни. Його зазвичай розташовують досить низько в кущах шипшини або на бічній гілці ялівцю, біля важкодоступної скелі. Відкладається 3-4 (інколи 5) блідих синювато-білих яєць з червонувато-коричневими і рожевими плямами. Може розмножуватися в неволі. Через 2 тижня вилуплюються пташенята. За молодятами доглядають обидва батьки. Пташенята здатні літати на 3 тиждень життя.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Гніздовий ареал включає Кавказ, Туреччину, крайній північний схід Іраку, Іран, захід Туркменістану і Узбекистану, північно-східний Афганістан, західний Пакистан, Ладакх, Гілгіт, Кашмір, північний захід Непалу, крайній південний захід Тибету. Іноді цей птах залітає на східні острови Егейського моря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Serinus pusillus. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Finches, euphonias. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Clement, P. 2016. Red-fronted Serin (Serinus pusillus). In: del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. and de Juana, E. (eds), Handbook of the Birds of the World Alive, Lynx Edicions, Barcelona.
| ||||||||