Seven Steps to Heaven

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Seven Steps to Heaven
Студійний альбом
Виконавець Майлз Девіс
Дата випуску 15 липня 1963[1]
Записаний 16-17 квітня, 14 травня 1963
Жанр Джаз
Тривалість 46:08
Студія звукозапису Columbia (Голлівуд), Columbia (Нью-Йорк)
Лейбл Columbia
Продюсер Тео Масеро
Хронологія Майлз Девіс
Попередній
←
 Someday My Prince Will Comed
E.S.P.d
Наступний
→
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Down Beat
(Оригінальне видання LP) 		5/5 зірок[2]
AllMusic 4.5/5 зірок[3]
Down Beat (1992) 3.5/5 зірок[4]
Encyclopedia of Popular Music 3/5 зірок[5]
MusicHound Jazz 3.5/5[6]
The Penguin Guide to Jazz 3/4 зірки[7]
The Rolling Stone Album Guide 4/5 зірок[8]
Tom Hull B[9]

Seven Steps to Heaven — восьмий студійний альбом джазового музиканта Майлза Девіса, випущений у 1963 році, за каталожними номерами CL 2051 та CS 8851 у стерео. Запис здійснено на студії Columbia на 30-й вулиці в Мангеттені та на студії Columbia в Лос-Анджелесі, під час сесій, записаних у квітні 1963 року (в Лос-Анджелесі) та травні 1963 року (в Нью-Йорку). Він представляє Квінтет Майлза Девіса у перехідному періоді, а нью-йоркська сесія представила ритм-секцію у складі Гербі Генкока, Рона Картера і Тоні Вільямса, які стануть постійними акомпаніаторами Девіса протягом наступних п'яти років. Після виходу альбом став найуспішнішим у чарті поп-платівок Billboard до того моменту, досягнувши 62 місця.

Передумови[ред. | ред. код]

Після незавершених сесій для Quiet Nights у 1962 році, Девіс повернувся до клубної роботи. Однак у 1962 році у нього виникла низка проблем зі здоров'ям, що зробило його концерти непослідовними; він пропускав концерти, що мало фінансові наслідки.[10][11] Зіткнувшись зі зменшенням прибутків, наприкінці 1962 року весь гурт пішов, Генк Моблі розпочав сольну кар'єру, а ритм-секція у складі Вінтона Келлі, Пола Чемберса і Джиммі Кобба працювала разом.[12] Особливо важким ударом став відхід Чемберса, який був єдиним, хто залишився зі складу оригінального складу гурту, що був сформований у 1955 році.

Маючи на меті виконати клубні дати, Девіс найняв кількох музикантів, щоб їх замінити: Френка Строзьєра на альт-саксофоні та Гарольда Маберна на піаніно, а на початку року до них приєдналися Джордж Коулман та Рон Картер.[13] Для виступів на Західному узбережжі у березні Девіс додав барабанщика Френка Батлера,[14] але коли настав час сесій, Девіс відмовився від Строзьєра та Маберна на користь піаніста Віктора Фельдмана.[15] Маючи прибуткову кар'єру сесійного музиканта, Фельдман відхилив пропозицію Девіса приєднатися до гурту, і вони разом з Батлером лишилися в Каліфорнії.[16] Повернувшись до Нью-Йорка, Девіс знайшов музикантів, які будуть з ним протягом наступних шести років, Гербі Генкока і Тоні Вільямса; разом з Картером і Коулманом був сформований новий Квінтет Майлза Девіса.[17] Вільямс, якому тоді було лише 17 років, працював з Джекі Макліном, а Генкок вже записав хітовий сингл «Watermelon Man», записаний перкусіоністом Монґо Сантамарією.[18]

Музика[ред. | ред. код]

Зібрана група на квітневих сесіях закінчила матеріал, достатній для цілого альбому, але Девіс вирішив, що швидкісні номери неприйнятні, і перезаписав їх усі з новою групою під час травневих сесій у Нью-Йорку.[19] Дві баладні мелодії, записані в Лос-Анджелесі, були старими — «Baby Won't You Please Come Home», написана в 1919 році і стала хітом для Бессі Сміт у 1923 році, а «Basin Street Blues» була представлена Луї Армстронгом у 1928 році.[20] У жодній з них не грає Коулман; обидві є квартетним виконанням за участю Девіса і ритм-секції.

Серед швидких травневих номерів з Нью-Йорка — «Joshua» Фельдмана, який залишився у виконавському доробку Девіса до кінця десятиліття. Це останній студійний альбом Девіса зі стандартами, а не оригінальними творами гурту; вони зникли на той час, коли квінтет здійснив останню кадрову зміну — Вейн Шортер замінив Коулмана наприкінці 1964 року.

15 березня 2005 року лейбл Legacy Records перевидав альбом на компакт-диску з двома бонус-треками, записаними під час квітневих сесій у Лос-Анджелесі. «Summer Night» була раніше випущена на Quiet Nights, щоб довести цей альбом до прийнятного хронометражу.

Track listing[ред. | ред. код]

Сторона 1
#НазваАвторТривалість
1.«Basin Street Blues»Спенсер Вільямс10:29
2.«Seven Steps to Heaven»Віктор Фельдман, Майлз Девіс6:26
3.«I Fall in Love Too Easily»Джуліус Стайн, Семмі Кан6:46
Сторона 2
#НазваАвторТривалість
4.«So Near, So Far»Тоні Кромбі, Бенні Ґрін6:59
5.«Baby Won't You Please Come Home»Клеренс Вільямс, Чарльз Ворфілд8:28
6.«Joshua»Віктор Фельдман7:00
  • Перша і друга сторони були об'єднані як треки 1-6 на перевиданнях CD.
Бонус-треки перевидання 2005 року
#НазваАвторТривалість
7.«So Near, So Far» (alternative version)Тоні Кромбі, Бенні Ґрін5:11
8.«Summer Night»Гаррі Воррен, Ел Дубін6:02

Персоналії[ред. | ред. код]

Треки 1, 3, 5, 7 і 8 — записані у Голлівуді 16 та 17 квітня 1963

Треки 2, 4 і 6 — записані у Нью-Йорку 14 травня 1963

  • Майлз Девіс — труба
  • Джордж Коулман — тенор-саксофон
  • Гербі Генкок — піаніно
  • Рон Картер — бас
  • Тоні Вільямс — барабани

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Miles Davis.com
  2. ↑ Down Beat: September 12, 1963 Vol. 30, No.25
  3. ↑ [http://www.allmusic.com/album/seven-steps-to-heaven-r736053(англ.) Allmusic review]
  4. ↑ Alkyer, Frank; Enright, Ed; Koransky, Jason, ред. (2007). The Miles Davis Reader. Hal Leonard Corporation. с. 228, 312. ISBN 142343076X.
  5. ↑ Larkin, Colin (2011). Miles Davis. Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. ISBN 0857125958.
  6. ↑ Holtje, Steve; Lee, Nancy Ann, ред. (1998). Miles Davis. MusicHound Jazz: The Essential Album Guide. Music Sales Corporation. ISBN 0825672538.
  7. ↑ Cook, Richard; Morton, Brian (1992). The Penguin Guide to Jazz on CD, LP and Cassette. Penguin Books. с. 272. ISBN 0-14-015364-0.
  8. ↑ Considine, J. D. (2004). Miles Davis. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The Rolling Stone Album Guide. Simon & Schuster. с. 215. ISBN 0-7432-0169-8.
  9. ↑ Hull, Tom (n.d.). Jazz (1940s-50s). tomhull.com. Процитовано 16 березня 2024.
  10. ↑ Richard Cook. It's About That Time: Miles Davis on and off Record. New York: Oxford University Press, 2005. ISBN 978-0-19-532266-8, p. 140.
  11. ↑ Bob Belden. Seven Steps to Heaven. Columbia/Legacy CK 93592, 2005, liner notes p. 10.
  12. ↑ Cook, p. 142.
  13. ↑ Cook, p. 145.
  14. ↑ Belden, liner notes, p. 10
  15. ↑ Cook, p. 146.
  16. ↑ Belden, liner notes p. 12.
  17. ↑ Belden, liner notes p. 12.
  18. ↑ Cook, pp. 148-49.
  19. ↑ Cook, pp. 146—149.
  20. ↑ Jazz Standard
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Seven_Steps_to_Heaven&oldid=42098393