Синьохвіст золотистий
| Синьохвіст золотистий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(31086922688).jpg) Самець золотистого синьохвоста
 Самеця золотистого синьохвоста
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tarsiger chrysaeus Hodgson, 1845 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Luscinia chrysaea Luscinia chrysaeus Erithacus chrysaeus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синьохві́ст золотистий[2] (Tarsiger chrysaeus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії.
Опис[ред. | ред. код]
_(27345493147).jpg)
Довжина птаха становить 14-15 см, вага 12-15 г. У самців верхня частина тіла коричнювато-оливкова, нижня частина тіла яскраво-золотисто-оранжева. Над очима широкі оранжеві "брови", на обличчі чорна "маска", плечі і хвіст з боків золотисто-оранжеві. Самиці мають менш яскраве забарвлення, "брови" у них менш виражені.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- T. c. whistleri Ticehurst, 1922 — західні Гімалаї (північний Пакистан, Кашмір, північний захід Індії);
- T. c. chrysaeus Hodgson, 1845 — від центральних і східних Гімалаїв до центрального Китая і північної М'янми.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Золотисті синьохвости гніздяться в горах Пакистану, Індії, Непалу, Бутану, М'янми і Китаю. Взимку вони мігрують на південь, досягаючи північно-західного Таїланду. Золотисті синьохвости живуть в чагарниковому і бамбуковому підліску вічнозелених гірських лісів, у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. Живляться комахами. В Пкистані сезон розмноження триває з травня по червень. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів. Гніздо робиться з моху і трави, встелюється шерстю, пухом і пір'ям.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Tarsiger chrysaeus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 листопада 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |