Trumpet Records

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Trumpet Records
Логотип лейблу на синглі Елмора Джеймса «Dust My Broom»

Логотип лейблу на синглі Елмора Джеймса «Dust My Broom»

Дочірні компанії Globe Records
Рік заснування: 1951
Засновник(и): Віллард та Лілліан Макмаррі
Жанр(и): блюз, госпел, кантрі
Країна: США

Trumpet Records — американський лейбл звукозапису, який був заснований подружжям Віллард та Лілліан Макмаррі в 1951 році в місті Джексон, штат Міссісіпі. Лейбл орієнтувався в основному на виконавців блюзу, а також госпелу і кантрі — та проіснував до 1956 року.

Записи, зроблені на лейблі: «Dust My Broom» Елмора Джеймса та «Nine Below Zero» Санні Бой Вільямсона — визнані класикою та внесені до Зали слави блюзу. А ім'я засновниці та власниці Лілліан Макмаррі також внесено до Зали слави в 1998 році.[1]

Історія[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

У 1945 році Лілліан Макмаррі одружилась з Віллардом Макмаррі, власником декількох магазинів меблів. Допомагаючи чоловікові прибирати на складі одного з магазинів Джексона, Лілліан випадково натрапила на велику кількість старих платівок, і зацікавившись, поставила одну з них на патефон.[2] Це була платівка «All She Wants To Do Is Rock» ритм-енд-блювового співака Вайноні Харріса, про яку потім згадувала Лілліан:

«Це була незвичайна, щира та чиста музика: до цього я взагалі не чула «чорної» музики. Ніколи в житті не чула нічого настільки ритмічного та вільного.[2]»

У 1949 році Віллард Макмаррі придбав ремонтну радіомайстерню, а Лілліан відкрила крамницю «Record Mart», яка спеціалізувалась на розпродажі ритм-енд-блюзових та госпел платівок.[2] Лілліан рекламувала крамницю під час програм на місцевій радіостанції — і вона стала дуже популярною серед молоді. У 1951 році подружжя Макмаррі вирішили заснувати студію звукозапису на місці крамниці. Студія знаходилась на вулиці Феріш-стріт 309, у «чорному» кварталі Джексона, штат Міссісіпі. Головною метою заснування лейблу — це бажання Макмаррі записувати місцевих музикантів з дельти Міссісіпі, яким не пощастило попрацювати у студіях Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та Окленда. 3 квітня 1950 року відбулася перша сесія на лейблі, коли Лілліан запросила госпел-гурт St.Andrews Gospelaires до студії місцевої радіо-станції WRBC. Лілліан почала випускати платівки виконавців в жанрі госпел, а саме гуртів The Southern Sons, Argo Singer, Famous Blue Jays Singers та ін.

Найперші записи[ред.ред. код]

Лілліан Макмаррі
«East of the Sun» — сингл Джеррі Маккейна, який вийшов у 1953 р.

Спочатку Лілліан хотіла записати блюзових музикантів Джо Хілл Луїс, Бо Картер та Томмі Джонсон — і їм подібних, але згодом вирішила, що такі записи не продаватимуться. Якось вона почула про Санні Бой Вільямсона, майстра гри на губній гармоніці, — і поїхала в Белзоні, щоб наочно побачити його виступи. Опісля Ліллан вирішила запросити музиканта до власної студії, де в грудні 1950 Лілліан підписала контракт з Вільямсоном, не знаючи про майже 20-літню кар'єру музиканта. 4 січня 1951 року Вільямсон записав «Eyesight To The Blind» (Trumpet 129), яка стала першою блюзовою композицією на лейблі «Trumpet». Йому допомогли у записі пісні Віллі Лав (фортепіано), Елмор Джеймс (гітара), Генрі Рід (гітара) та Джо Дайсон (ударні).

Загалом лейбл випустив 9 записів Вільямсона з 1951 по 1955 роки. У 1969 році кавер-версія «Eyesight To The Blind» увійшла до альбому Tommy британського рок-гурту The Who. З 4 січня 1951 по 12 листопада 1954 років задокументовано 10 сесій Вільямсона на лейблі, а сам музикант записувався як Sonny Boy Williamson, як Sonny Boy Williamson & his Houserockers, — і навіть як Sonny Boy Williamson & his Orchestra. За архівними даними на «Trumpet» Вільямсон записав 31 композицію, в тому числі його найвідоміші «Mighty Long Time» (1951, Trumpet 166), «Nine Below Zero» (1951, Trumpet 166) та «Mr. Down Child» (1951, Trumpet 168). Також дві пісні Вільямсон написав для Лілліан: «Pontiac Blues» — про авто Лілліан марки Pontiac та «309» — на честь Феріш-стріт 309. Проте тоді на платівках вийшли не всі записані композиції: Лілліан випустила 11 синглів музиканта, а 12-й вийшов на лейблі Ace Records.

7 квітня 1951 року свій перший сингл для лейблу записав піаніст Віллі Лав — «Take It Easy Baby»/«Little Car Blues» (Trumpet 137). В записі платівки взяв участь гурт Three Aces, до якого входили Отіс Грін (тенор-саксофон), Лонні Холмс (гітара) та Алекс Воллес (ударні).[3]

У тому ж році відбувся і дебют Клейтона Лава, який записив свій єдиний сингл для лейблу — «Susie»/«Shufflin' with Love» і згодом перейшов до студії Aladdin Records.

Лілліан Макмаррі сподобалась гра Джеймса як сесійного музиканта — і вона вирішила дати йому шанс та записати його у студії. 5 серпня 1951 року Елмор Джеймс записав свою першу пісню «Dust My Broom» (Аудіо слухатиопис файлу), яка одразу ж стала хітом та принесла славу музиканту.[4] У записі пісні допомогли йому Санні Бой Вільямсон (гармоніка), Леонард Вер (бас) та Фрок О'Делл (ударні). У той час Джеймс проживав разом із Вільямсоном і його дружиною Метті на Норт-Феріш-стріт в Джексоні. Лілліан Макмаррі на іншій стороні платівки вирішила випустити композицію Бобо Томаса «Catfish Blues», але обидві пісні приписувались лише одному Джеймсу.[5] У квітні 1952 року «Dust My Broom» (Trumpet 146) посіла 9 місце в ритм-енд-блюзовому чарті Billboard Black Singles.[5] Це був єдиний запис для Джеймса у студії Trumpet: через непорозуміння з Санні Бой Вільямсоном, яке виникло під час сесії, музикант більше ніколи не записувався на цьому лейблі.[5]

25 липня 1951 Віллі Лав записав свій другий сингл «Everybody's Fishing»/«My Own Boogie» і цього разу до складу Three Aces приєднався гітарист Елмор Джеймс, а Лонні Хослмса замінив Джо Віллі Вілкінс. Під час сесії 1 грудня 1951 Лав записав одну зі своїх найвідоміших пісень — «Nelson Street Blues», яка вийшла на синглі разом з композицією «V-8 Ford» (Trumpet 175).

В 1952 до лейблу приєднався ще один блюзовий музикант Біг Джо Вільямс та дебютував у студії із синглом «Mama Don't Allow Me»/«Delta Blues» (Trumpet 151). В тому ж році Вільямс записав на лейблі ще два сингли — «Over Hauling Blues»/«Whistling Pines» (Trumpet 169) та «Bad Heart Blues»/«She Left Me A Mule» (Trumpet 171) після чого перейшов до студії Vee-Jay.

В 1952 році виконавець в жанрі кантрі Джиммі Свон випустив свій дебютний і успішний сингл на лейблі — «Juke Joint Mama»/«I Had A Dream». За ним слідувала платівка «Triflin’ On Me»/«I Love You Too Much», яку Trumpet випустили в тому ж році.

13 квітня 1953 року був записаний сингл «Shout, Brother, Shout»/«Way Back» (Trumpet 209), який став останнім записом для Лава: 19 серпня того ж року музикант помер від алкоголізму.[5] За два роки співпраці з Trumpet, Лав зробив понад 20 власних записів.

У 1953 Свон записав свій третій сингл «Losers Weepers»/«Mark Of Shame», а через рік і четвертий — «Lonesome Daddy Blues»/«One More Time», який став для нього останнім для лейблу: співак розірвав контракт з Trumpet та перейшов до студії MGM Records. Також в цьому році дебютний сингл на «Trumpet» записав ще один кантрі музикант Верлі Фейрберн — «Camping with Mary»/«Let’s Think It Over». Згодом він записав другий і останній сингл «I Feel Like Cryin’»/«Baby, Call on Me», перейшовши до студії Capitol Records.

В 1953 році на лейблі дебютував Джеррі «Буґі» Маккейн із синглом «East of the Sun»/«Wine-O-Wine» (Trumpet 217), в записі якого йому допоміг його брат Волтер Маккейн (ударні). В наступному році Trumpet випустили ще одну платівку музиканта «Stay Out Of Autombiles»/«Love To Make Up» (Trumpet 231). Маккейн записав ще два сингли «Ooh Wee Baby»/«Feel Just Like I'm In Love» (Trumpet 218) та «Crazy 'Bout That Mess»/«Fall Guy» (Trumpet 232) проте вони так і залишились невиданими на Trumpet.[6]

В 1954 році Макмеррі вирішила заснувати філію Globe Records, щоб випускати платівки музикантів в жанрі кантрі.

Банкрутсво та закриття[ред.ред. код]

Проте студія Trumpet, яка успішно функціонувала декілька років, не витримала конкуренції з більшими студіями Chess та Modern , які також відкрили свої філіали в Міссісіпі. Вони поставили магазинам грамплатівок ультиматум: якщо вони хочуть отримувати релізи цих двох студій, то вони мають відмовитись від співпраці з Trumpet. Такого маленький незалежний лейбл не витримав. Лілліан встигла випустити сингл Вільямсона «Empty Bedroom»/«From the Bottom» (Trumpet 228), який став останнім записом, що вийшов на лейблі. Грошей для випуску наступного синглу у Лілліан вже не було. Права на чергову платівку Вільямсона були продані лейблу Ace Records, на якому в листопаді 1954 року вийшов сингл «Boppin' With Sonny»/«No Nights by Myself» (Ace 511). У той час студія Trumpet вже збанкрутіла.

Лілліан почала продавати контракти музикантів іншим студіям, — а згодом продовжила працювати із чоловіком в меблевому бізнесі. Студія Trumpet та магазини меблів чоловіка працювали окремо, тому Віллард не брав на себе боргові зобов'язання студії. У 1956 році студія Trumpet закрилася. Лілліан вирішила не запускати процедуру банкрутства та через 5 років повністю розрахувалась не тільки з кредиторами, а й з усіма музикантами, виплативши усі належні авторські відрахування.

Впродовж 1960-х та 1970-х Лілліан працювала із чоловіком в крамниці на вулиці Геллетін-стріт. В ці роки вона продавала платівки Trumpet різним колекціонерам блюзових записів.[7] На початку 1980-х Лілліан продала права на видання записів іншим студіям.

Відзнаки[ред.ред. код]

Пам'ятний знак «Міссісіпської стежки блюзу» біля студії Trumpet Records

У 1983 запис Елмора Джеймса «Dust My Broom» зроблений на Trumpet Records у 1951 році було занесено до Зали слави блюзу в номінації Класичний блюзовий запис — сингл/пісня.

У 1991 запис Санні Бой Вільямсона «Nine Below Zero» зроблений на Trumpet Records у 1951 році було занесено до Зали слави блюзу в номінації Класичний блюзовий запис — сингл/пісня.

17 листопада 2007 року студію лейблу Trumpet Records, яка розташована на вулиці Феріш-стріт, в місті Джексон, штат Міссісіпі, було офіційно внесено в список визначних місць розвитку блюзу — «Міссісіпської стежки блюзу». На цій вулиці встановлено пам'ятний знак «Міссісіпської стежки блюзу» як вияв шани вагомого внеску виконавців Trumpet Records в розвиток блюзу в штаті Міссісіпі.[8] На пам'ятній дошці «Міссісіпської стежки блюзу» написані такі слова:

Trumpet Records — найперша студія звукозапису в штаті Міссісіпі, яка набула національного значення завдяки поширенню і продажу записів, а також радіотрансляціям та рекламі. Тут, на вулиці Північній Феріш-стріт 309, Віллард і Лілліан Макмаррі заснували лейбл у приміщенні крамниці «Records Mart», яка займалась продажем платівок. У 1950 році в цьому приміщенні замість крамниці була відкрита студія звукозапису. У 1951 році блюзові легенди Міссісіпі такі як-от Сонні Бой Вільямсон II, Елмор Джеймс та Віллі Лав зробили свої найперші записи на лейблі Trumpet.

Музичні колективи та музиканти лейблу[ред.ред. код]

Блюз[ред.ред. код]

Госпел[ред.ред. код]

Кантрі[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]