Škoda (кулемет)
| Škoda | |
|---|---|
_Machine_Gun_on_landing_carriage_with_brass_water_jacket_and_ammunition_boxes_and_limber._Not_also_chargers_for_the_magazine_on_the_ground._Photo_in_Text_1901.jpg) Кулемет Шкода М/93 під час боксерського повстання, Пекін, 1901. | |
| Тип | станковий кулемет |
| Походження |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Історія використання | |
| Оператори |
Австро-Угорщина |
| Війни |
Боксерське повстання Перша світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Георг Ріттер фон Дормус, Карл Сальватор Габсбург, Андреас Радованович |
| Розроблено | 1890 |
| Виробник | Шкода |
| Виготовлення | 1893 — 1917 |
| Характеристики | |
| Вага | 15,5 (з верстатом 34) |
| Довжина ствола | 570 |
|
| |
| Набій | 8 × 50 мм R Mannlicher |
| Дія | напіввільний затвор |
| Темп вогню | 450—500 (М/09) |
| Система живлення | патронная стрічка на 250 |
| Приціл | оптичний або відкритий |
|
| |
Škoda (кулемет) у Вікісховищі | |
Škoda (також кулемет Сальватора—Дормуса) — австро-угорський станковий кулемет, один з перших кулеметів у світі, застосовувався під час Першої світової війни. Вироблявся компанією Шкода в місті Пльзень.
Історія[ред. | ред. код]
Автоматика кулемета була розроблена полковником Георгом Ріттером фон Дормусом та ерцгерцогом Карл Сальватор[en] у 1888 році. Серійне виробництво кулемета розгорнула компанія «Škoda» під керівництвом інженера Андреаса Радовановича. Кулемет став першою збройовою практикою компанії, яка раніше не розробляла зброю. У 1890 році був представлений готовий кулемет. А 1893 року кулемет взяли на озброєння під індексом Mitrailleuse M/93. Призначався для флоту та фортець. З причини конкуренції зі кулеметом Шварцлозе особливої популярності не здобув, зважаючи на більш низькі експлуатаційні характеристики, тому мав обмежене застосування на фронтах Першої світової війни.[1][2]
Конструкція[ред. | ред. код]
Кулемет мав водяне охолодження ствола. Замикання ствола здійснювалося напіввільним затвором, який хитався у поздовжній площині за типом відкидних затворів старих однозарядних гвинтівок (як, наприклад, у гвинтівок Ремінгтон) відкидний затвор якої утримувався при пострілі курком. Позаду затвор підпирався фігурним підпружиненим шатуном, причому положення осей і профіль дотичних поверхонь затвора та шатуна були підібрані так, щоб тертя при повороті значно уповільнювало відхід затвору від ствола під дією віддачі. Шатун з'єднувався з гвинтовою пружиною віддачі, змонтованою в довгій трубці позаду короба. Прироблений знизу маятниковий регулятор темпу пострілу міняв темп від 280 до 600 пострілів на хвилину. У перших моделях кулемета використовувався невдалий варіант боєпостачання через подачу патронів з розташованого нагорі короба магазина під дією сили тяжіння. Шарнірно пов'язаний з затвором важіль досилав патрон в патронник при русі затвора вперед. Цей же важіль проштовхував вниз гільзу. Відкритий знизу короб збільшував небезпеку засмічення, а розташований відкрито маятник легко міг бути пошкоджений. Пізніше з моделі M/09, живлення змінили на стрічкове, як у звичайних станкових кулеметах того часу.[1]
Варіанти[ред. | ред. код]
- Škoda М/93 — перша модель прийнята на озброєння.
- Škoda М/02 — модифікація з польовим триножним верстатом, з бронещитом та сидінням для кулеметника.
- Škoda M/09 та M/13 — вдосконалені версії, з стрічковим живленням, пристроєм осалки патронів для підвищення надійності викиду гільз, сповільнювач темпу стрілянини прибраний. На трубку поворотної пружини міг кріпитися плечовий упор. Кулемет міг мати оптичний приціл.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Пулемёты дунайской монархии. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ BEMIL사진자료실. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 25 жовтня 2015.