Іванчик Аскольд Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванчик Аскольд Ігорович
Народився2 травня 1965(1965-05-02) (59 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьархеолог, філолог
Галузьісторія
Alma materІсторичний факультет МДУ (1986)
Науковий ступіньдоктор габілітований (1996) і кандидат історичних наук (1990)
Науковий керівникEdvin Grantovskyd
Знання мовросійська[1][2], французька, англійська, німецька, болгарська, італійська і грецька
ЗакладІнститут загальної історії РАН і Ausonius (Institute)d
ЧленствоАкадемія надписів та красного письменства[3] і Російська академія наук

Аскольд Ігорович Іванчик (рос. Аскольд Игоревич Иванчик) — російський історик, спеціаліст з історії античності. Доктор історичних наук (1996), член-кореспондент РАН (2003)[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив історичний факульте Московського університету (1986, спеціалізувався на кафедрі історії Стародавнього світу, одночасно пройшов низку курсів, включаючи давні мови, на кафедрі класичної філології філологічного факультету МДУ). Був здобувачем в Інституті сходознавства АН СРСР (захистив кандидатську дисертацію у 1989); Учень скіфолога Едвіна Грантовського. Працював в Інституті сходознавства (1986—1992), з 1993 — в Інституті загальної історії РАН[5]. У 2013—2017 роках — декан історичного факультету, головний науковий співробітник Лабораторії комплексних історичних досліджень історичного факультету Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства та державної служби.

З 2002 року — представник Російської академії наук у Міжнародному союзі Академій, з 2017 року — віце-президент Союзу. Член Ради Російського гуманітарного наукового фонду (2010—2016), заступник голови Ради з науки при Міністерстві освіти і науки РФ (з 2013). Член Комісії з оцінки результативності наукових організацій Федерального агентства наукових організацій Росії, куди був обраний у 2014 році[6]. У 2018 році створив та очолив Центр античної та східної археології Інституту класичного Сходу та античності Вищої школи економіки[7].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Підписав відкритого листа російських науковців та наукових журналістів проти Російського вторгнення в Україну 2022 року[8].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Иванчик, А. И. Киммерийцы в Передней Азии. Автореф. дисс. … к. и. н. Москва, ИВ. 1989.
  • Иванчик, А. И. Киммерийцы. Древневосточные цивилизации и степные кочевники в VIII—VII вв. до н.э. Москва, 1996 (1-е изд.: A. I. Ivantchik. Les Cimmerienns au proche-Orient. Fribourg, Suisse, Göttingen, 1993; рецензия: ВДИ. 1997. № 4.)
  • Иванчик, А. И. Киммерийцы и скифы. Культурно-исторические и хронологические проблемы археологии восточноевропейских степей и Кавказа пред- и раннескифского времени. Москва-Берлин: Палеограф, 2001 (Серия «Степные народы Евразии». Т. 2).
  • Иванчик А. И. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н.э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва–Берлин, 2005.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ https://aibl.fr/c-etrangers/ivantchik-askold/
  4. ↑ Иванчик А.И. - Общая информация. www.ras.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  5. ↑ Иванчик Аскольд Игоревич. hist.msu.ru. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
  6. ↑ ФАНО России подвело предварительные итоги отбора в Комиссию по оценке результативности. www.cemi.rssi.ru. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  7. ↑ Центр античной и восточной археологии. iocs.hse.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
  8. ↑ Открытое письмо российских ученых и научных журналистов против войны с Украиной

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванчик_Аскольд_Ігорович&oldid=38826302