Ільченко Леонід Харитонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ільченко Леонід Харитонович
Народження9 грудня 1923(1923-12-09)
Байрак, Диканський район
Смерть4 березня 1993(1993-03-04) (69 років)
 Диканька
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьскульптор
НагородиЗаслужений майстер народної творчості України Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Леоні́д Харито́нович І́льченко (9 грудня 1925 року в селі Байрак Диканського району - 4 березня 1993, Диканька), заслужений майстер народної творчості України (1993).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Милорадівську початкову школу, навчався в Писарівщанському ветзоотехнікумі.

В 1941 році був евакуйований з сім'єю на Донбас; добровольцем пішов на фронт. З армії демобілізувався в червні 1946, в званні старшого лейтенанта, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І-го ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні 1941—1945 років».

Працював завідувачем клубу, художником на заводі в Краматорську, з 1966 і до виходу на пенсію — художником-гравером Диканського райпобуткомбінату.

Першою серйозною і вдалою роботою став пам'ятник М. В. Гоголю, створений до 100-річчя смерті письменника в 1952 — встановлений в Диканьці.

Серед його робіт:

Учасник районних, обласних і республіканських творчих виставок.

В жовтні 1973 Ільченку присвоєно звання «Почесний громадянин Диканьки».

Ільченка не стало в березні 1993, тільки в серпні того ж року Указом Президента України за особистий внесок у збагачення української національної культури, високу професійну майстерність йому присвоєне почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України».

В грудні 2010 року встановлено меморіальну дошку на честь вшанування 85-річчя з дня його народження.

Джерело

[ред. | ред. код]