Стасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стасі
Герб
Стасі, центр
Стасі, центр
Стасі, центр
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Громада Диканська селищна громада
Основні дані
Населення 2124
Площа 2,821 км²
Густота населення 752,92 осіб/км²
Поштовий індекс 38541
Телефонний код +380 5351
Географічні дані
Географічні координати 49°44′34″ пн. ш. 34°34′23″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
159 м
Місцева влада
Адреса ради 38541, Полтавська обл., Диканський р-н, с. Стасі, вул. Миру, 40
Карта
Стасі. Карта розташування: Україна
Стасі
Стасі
Стасі. Карта розташування: Полтавська область
Стасі
Стасі
Мапа
Мапа

CMNS: Стасі у Вікісховищі

Стасі́ (до 194? року — Стасівці) — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 2124 осіб.

До утворення Диканської громади у 2020 році органом місцевого самоврядування була Стасівська сільська рада[1]. Диканська селищна рада затвердила на посаді старосту, за яким закріпила, серед інших, с. Стасі, вперше 26 листопада 2020 року[2].

Географія[ред. | ред. код]

Стасі на карті 1857 року.
Стасі на карті 1953 року.

Село Стасі знаходиться за 2 км від правого берега річки Ворскла. Примикає до сіл Гавронці та Кам'янка. Поруч проходить автомобільна дорога Н12.

Історія[ред. | ред. код]

Існувало як невеличке поселення в 1637 р., в якому тоді було п'ять куренів.

Під час нападів татар жителі села знаходили притулок у Полтавській фортеці.

1690 року, як близька до Гетьмана Івана Мазепи людина[3], царську жалувану грамоту на село отримав Павло Герцик.

За переписами 1719 та 1732 років с. Стасівці — нинішнє с. Стасі — входило до Першої полкової сотні Полтавського полку. Отаманом 1719 року був Федір Купрієнко, а 1732 року — Онисько Мовчан[4].

За генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 рр. входили до складу першої сотні Полтавського полку, з 1775 — до Полтавського повіту Новоросійської губернії. 30 березня 1783 р. віднесене до Катеринославського намісництва, 1796 — Малоросійської, 1802 — Полтавської губернії. 28 лютого 1815 р. відбулося селянське повстання проти поміщиків Кочубеїв.

За переписом 1859 р. Стасівці — село козацьке,133 двори, 663-є жителів, церква. 1863 р. — Диканської волості Полтавського повіту, 152 двори, 1035 жителів. За переписом 1900 р. у селі (разом із хуторами) 178 дворів, 1377 жителів, діяли дві сільські громади (козацька і селянська), школа грамоти. 1910 р. — 231 господарство, 1399 жителів, паровий млин, всього землі — 2065 десятин, орної — 1571 десятин.

За переписом 1926 року Стасі — центр сільської ради Диканського району Полтавського округу. Село мало 319 господарств і 1391 мешканця. Стасівській сільській раді підпорядковувалися 4 села та 6 хуторів.

1930 року створено колгосп «Перемога». 1936-го почала працювати неповна середня школа.

За періоди німецької (22 вересня 1941 — 22 вересня 1943) німці розстріляли по сільській раді 24, вивезли до Німеччини 176 осіб.[джерело?]

1950 року колгоспи «Нове життя», «Червона зірка», «Перемога» та «Зоря комунізму» об'єдналися в один колгосп під назвою останнього. Сучасну назву отримало під час чергової адміністративно-територіальної реорганізації у 60-х роках XX століття.

1965 року організовано птахофабрику. Також був радгосп «Стасівській» (зерново-буряківничого напряму).

1992 року у Стасях була середня школа, дитячий дошкільний заклад на 160 місць із басейном, будинок культури на 400 місць, бібліотека з 14 тисячами примірників, лазня із сауною[5].

Економіка[ред. | ред. код]

  • СП «Dupont».
  • ПРАТ «Полтавська птахофабрика».
  • ТОВ «Агро-органік»
  • ТОВ «Стасі-насіння»
  • ТОВ НВП «Інтерагросервіс».
  • Стасівський комбінат комунальних підприємств.
  • Стасівський молокозавод.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • ДНЗ «Пролісок».
  • Стасівська ЗОШ I—III ст. ім. М. Башкирцевої.
  • Будинок культури
  • Гірськолижний комплекс «Сорочин Яр»
  • Готель «УЮТ»

Релігія[ред. | ред. код]

  • Свято-Георгіївський храм

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ізотов І. У Диканській громаді на Полтавщині обирають 26 депутатів та селищного голову [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне мовлення України. — К. : АТ «НСТУ», 25 жовтня 2020. — Переглянуто: 10 лютого 2021.
  2. Рішення 1 сесії VIII скликання Диканської селищної ради «Про затвердження Звягольського Ю. П. на посаду старости [Архівовано 28 лютого 2022 у Wayback Machine.]» № 11 від 26 листопада 2020 року.
  3. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008.— С. 251.
  4. Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.
  5. Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— С. 890.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— 1024 с. ISBN 5-88500-033-6
  • Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729-1730 // Упорядкування, передмова, примітки І. Л. Бутича.— Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава», 2007.— 176 с. ISBN 978-966-7244-47-7
  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область / Редакційна колегія тому: Буланий І. Т. (голова редколегії), Бардик Г. С. (заступник голови редколегії), Бевзо О. А., Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відповідальний секретар редколегії), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С, Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. / АН УРСР. Інститут історії.– К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.– 1028 с.

Посилання[ред. | ред. код]