Ірина Арпад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Арпад
Ім'я при народженніугор. Piroska
ПсевдоПірошка
Народиласябл. 1088
Естергом
Померла13 серпня 1134
Константинополь
Країна Візантійська імперія
Національністьугорка
Діяльністьаристократка
Титулімператриця
Посадавізантійська імператриця-консорткаd
РідАрпади
БатькоВладислав I Святий
МатиАделаїда Рейнфельденська
У шлюбі зІоанн II Комнін
Діти4 сини і 4 доньки

Ірина Арпад (бл. 1088 —13 серпня 1134) — візантійська імператриця.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походила з династії Арпадів. Донька Ласло I, короля Угорщини, та Аделаїди Рейнфельденської (доньки німецького короля Рудольфа). Народилася близько 1088 року в Естергомі, отримавши поганське ім'я Пірошка, тобто «Красна», «красива». У 1090 році втратила матір, а в 1095 році помер її батько. Угорський трон успадковував небіж померлого короля Коломан, який став опікуном осиротілої принцеси.

Прагнучи поліпшити відносини з Візантійською імперією, король Коломан видав Пірошку заміж за сина імператора Олексія I — Іоанна, який з 1092 року було співімператором і був спадкоємцем трону Візантії. Незважаючи на небажання принцеси, весілля відбулося в 1104 році. Угорська принцеса прийняла православ'я під ім'ям Ірина.

Оселившись в Константинополі, Ірина вела тихе й благочестиве життя, не втручаючись в політику навіть після того, як її чоловік в 1118 році став імператором. Імператриця віддавала багато часу вихованню своїх восьми дітей. Уславилася також своєю добродійністю і опікою угорських прочан, що прямували до Палестини. Разом із чоловіком заснувала в Константинополі храм і монастир Спаса Пантократора. Ірина перед смертю прийняла постриг під ім'ям Ксенія. Померла 13 серпня 1134 року, її було поховано в заснованому нею монастирі.

Родина

[ред. | ред. код]

Чоловік — Іоанн II Комнін, візантійський імператор

Діти:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Georgije Ostrogorski: Byzantinische Geschichte: 324—1453. C.H. Beck, München 1996, ISBN 340639759X, S. 516
  • Bérczi Sz. (2008): Magyarországi szent királylányok emlékezete. TKTE, Budapest ISBN 978-963-87437-2-5