Історико-етнографічний музей кримчаків
Народний історико-етнографічний музей кримчаків  | |
|---|---|
.jpg) | |
| 44°56′28″ пн. ш. 34°06′16″ сх. д. / 44.94111° пн. ш. 34.10444° сх. д.Координати: 44°56′28″ пн. ш. 34°06′16″ сх. д. / 44.94111° пн. ш. 34.10444° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Україна і  Росія |
| Розташування |
Україна, Автономна Республіка Крим, Сімферополь |
| Адреса | вул. Крилова, 54 |
| Засновано | 2004 |
| Відкрито | 2004 |
| Фонд | 1333 од.[1] |
| Директор | Бакши Ніна Юріївна [2] |
  Історико-етнографічний музей кримчаків (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Історико-етнографічний музей кримчаків у Вікісховищі | |
Історико-етнографічний музей кримчаків або Народний історико-етнографічний музей кримчаків — музей у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, де зібрані матеріали та предмети історії, культури, видатних осіб автохтонного етносу Криму — кримчаків.
Загальні дані[ред. | ред. код]
Історико-етнографічний музей кримчаків розташований за адресою Сімферополь, вулиця Крилова, 54. Музей створено у 2004 році при етно-культурному центрі кримчаків[3]. Статус — не юридична особа, форма власності колективна.
З історії[ред. | ред. код]
Задум створити власний музей виник одразу після Другої світової війни. Після закінчення війни кількість кримчаків у порівнянні з довоєнною статистикою скоротилося майже на 80 %, відтак почали збирати свідчення про представників етносу. Під час таких зустрічей часто лунала ідея про створення власного музею. Попри брак коштів на його організацію (хоча гроші на музей — членські внески й пожертви збирали роками та складали в старовинну металеву скриню — кум бару). Втілити у життя ідею допомогли державний і кримський комітети у справах національностей та фонд «Відродження»[4].
Перша спроба створення музею була зроблена ще в 1960-ті роки, але політика нашої держави була — повне ігнорування нашого народу.[5]
Засновниками музею є представник правління кримчаків Пурім Ю. М. та член правління товариства «Кримчахлар», науковий співробітник Інституту сходознавства, кандидат історичних наук, етнолог І. В. Ачкіназі Згідно постанови 1 березня 2009 року колегії Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим отримав статус «народного музею»[6]. У 2013 році у Блакитній залі Центрального музею Тавриди під час V-го Республіканського конкурсу музеїв Криму, в рамках Міжнародного дня музеїв, Історико-етнографічний музей кримчаків отримав II місце та нагороджений Дипломом II ступеня в номінації «Найкращий музей, який на громадських засадах»[7]. У 2014 році відбулось святкування 10-ти років зі заснування музею. Взяти участь у святкуванні прийшли представники громад Криму, працівники кримських музеїв, журналісти тощо[5].
Фонди, експозиція, діяльність[ред. | ред. код]
Експозиції виконані за музейними стандартами. Експонати перебувають під системою музейного захисту та описані за музейними стандартами. Загальна кількість експонатів — 1333 одиниць зберігання, кількість музейних предметів основного фонду складає — 273 одиниць.[8] Експонати зображують життя кримчаків у ХІХ століття до наших часу[4]. Ведеться номенклатурна та облікова документація. Складаються акти прийому та видачі експонатів. Опис експонатів записаний в трьох книгах обліку[1]. За період з 25 червня по 5 серпня 2009 року фонд музею поповнився 52 експонатами[9]. Надходження відбулося з міст Сімферополя, Алушти. Білогірська. У музеї діє свій архів, який обладнаний шафами та стелажами, працює відповідно до архівних стандартів. Музей знаходиться під охоронним захистом.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Директор музею Ніна Бакші проводить екскурсію маршрутом «Кримчаки — хто вони?», 7 вересня 2012 |
Перша кімната відкрилась у червні 2004 року. Наступна площа розширена за рахунок ще двох розташованих поруч кімнат. На даний момент у музеї є три експозиційні зали. 1. Голокост, 2. Картинно-портретний та 3. Культурна спадщина кримчаків. Площа музею становить 82,7 м².
- Перший зал — «Голокост» складається з дев'яти стендів і дев'яти вітрин, в ньому розташовані експонати, що показують геноцид кримчаків під час Другої світової війни. На Кримському півострові розстріляно приблизно 80 % всіх кримчаків.
- Другий зал — «Картинно-портретний». У ньому проводяться лекції та засідання науковців та культурних діячів. У ньому розташований триптих «Звичаї та традиції кримчаків»[10], портрети кримчаків — серед яких кримчацькі педагоги, священнослужителі та відомі культурні діячі.;
- Третій зал — «Культурна спадщина кримчаків». Зібрані матеріали, що розповідають про популяризаторів кримчацької культури та етнографічні особливості кримчацького етносу.
Існуючи експозиції:
- Видатному письменникові кримчацького походження Іллі Сельвінському, його творчості та моментів його біографії[11];
- Старовинний посуд кримчаків, музичні інструменти. Рідкісні документи та фотографії кримчаків, які раніше зберігалися в Державному етнографічному музеї Санкт-Петербурга та Держархіві Сімферополя.
- «Къримчахлар» сьогодні: видання кримчацької літератури («Альманах» кримчаки № 1, № 2-3, вірші кримчацьких поетів та письменників тощо).
Музеї постійно проводять різні масові заходи — дні пам'яті кримчаків, дні культури, зустрічі з цікавими людьми, екскурсії музеєм.
Рада сприйняття музею[ред. | ред. код]
Рада сприйняття музею[12]
- Пурім Юрій Мойсейович — почесний голова товариства «Кримчахлар», заслужений працівник культури України та АР Крим;
- Піркова Дора Тов'євна — голова правління товариства, заслужений працівник культури АР Крим;
- Зенгіна Наталія Іванівна — заступник голови правління товариства;
- Бакші Ніна Юріївна — член правління товариства, завідувачка музею і хранитель фондів музею;
- Борохів Ілля Данилович — член правління товариства, художник.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Станом на 2015 рік
- ↑ Член правління товариства «Кримчахлар», кримчацька поетеса.
- ↑ Протокол № 8/03 від 3.09 2003 року
- ↑ а б Хоменко, Віктор (2 липня 2004). Оберіг пам'яті. Кримська світлиця. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ а б Музей крымчаков отпраздновал 10-летие. Агентство Крымские новости. 26 червня 2014. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Народный музей. Крымское Республиканское культурно-просветительское общество крымчаков "Кърымчахлар". Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Награда народному музею крымчаков. Крымское Республиканское культурно-просветительское общество крымчаков "Кърымчахлар". Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Историко-этнографический музей крымчаков в г.Симферополе. Крым туристический. 27 квітня 2009. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Фотографії, предмети побуту, одяг
- ↑ Автор і художник І. Борохов
- ↑ Видання письменника
- ↑ Станом на 2013 рік
Посилання[ред. | ред. код]
- Хоменко, Віктор (2 липня 2004). Оберіг пам'яті. Кримська світлиця. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
- Народный музей. Крымское Республиканское культурно-просветительское общество крымчаков "Кърымчахлар". Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
- Историко-этнографический музей крымчаков в г.Симферополе. Крым туристический. 27 квітня 2009. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
- Музей крымчаков отпраздновал 10-летие. Агентство Крымские новости. 26 червня 2014. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 3 серпня 2015.
- Награда народному музею крымчаков. Крымское Республиканское культурно-просветительское общество крымчаков "Кърымчахлар". Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
