Білогірськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білогірськ
COA Bilohirsk, Krym.svg
Герб Білогорська
Білогірськ
Розташування міста Білогірськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район Білогірський район
Рада Білогірська міська рада
Код КОАТУУ 0120710100
Засноване 13 ст.
Колишня назва Карасубазар
Статус міста з 1926 року
Населення 18 252 (01.01.2014)[1]
Площа 5.42 км²
Густота населення 3367.53 осіб/км²
Поштові індекси 97600-97609
Телефонний код +380-6559
Координати 45°03′26″ пн. ш. 34°36′00″ сх. д. / 45.05722° пн. ш. 34.60000° сх. д. / 45.05722; 34.60000
Висота над рівнем моря 189 м
Водойма Біюк-Карасу
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 43 км
До обл./респ. центру
 - фізична 40 км
 - автошляхами 45,2 км
До Києва
 - фізична 668 км
 - автошляхами 844 км
Міська влада
Адреса 97600, м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13, 9-14-64
Веб-сторінка Білогірська міськрада

Commons-logo.svg Білогірськ у Вікісховищі

Білогі́рськ (до 1944 року — Карасубаза́р; рос. Белогорск, вірм. Բելոգորսկ, հն. Կարասու-Բազար, крим. Qarasuvbazar) — місто в Україні, адміністративний центр Білогірського району Автономної Республіки Крим. Розташоване в долині річки Біюк-Карасу і її приток — невеликих річок Сарису і Тана-Су за 45 км на схід від Сімферополя (автошлях Р23).

Населення[ред.ред. код]

Населення — 18 тис. осіб, з яких: росіяни — 37%, кримські татари — 28%, українці — 24% та інші.

Є автостанція, яка пов'язує Білогірськ з усіма містами АР Крим.

Назва[ред.ред. код]

Карло Боссолі. Карасубазар.

Історична назва міста — Карасубазар (змінена після депортації кримських татар), в перекладі з кримськотатарської означає «ринок на Карасу». Карасу — невелика річка, на якій розташоване місто. Її назва дослівно перекладається на українську як «чорна вода» (qara — чорний, suv — вода), в тюркських мовах так називають річки, що починаються виступаючими з-під землі джерелами (на відміну від aq suv — білої води — поточної з гірських льодовиків).

Греки називали місто Маврон Кастрон (чорний замок).

Історія[ред.ред. код]

У Криму був головним містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, в кінці 16 ст. за кількістю населення випереджав усі міста півострова.

З 1623 — Карасубазар (у перекладі з кримськотатарської — ринок на чорній воді). Тричі (1624, 1628, 1630) Карасубазар завойовували запорожці. У 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і звільнив тисячу полонених.

У 1736, після того, як російській фельдмаршал Мініх зайняв і спалив ханську столицю Бахчисарай, кримський хан Фетіх Герай переніс столицю в Карасубазар, а з 1737 — місто було зайняте російськими військами під керівництвом генерала Дугласа.

У 1777 — російський загін під керівництвом О. Суворова, в околицях Карасубазара, переміг турецько-татарські війська.

З 1784 — Карасубазар був центром головного управління Новопрісоєдінєнного краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 1770-х рр. значну частину його населення становили вірмени; один з осередків створення вірменських рукописів.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 12968 осіб (6603 чоловічої статі та 6365 — жіночої), з яких 2515 — православної віри, 3191 — іудейської, 6330 — магометанської[2].

З 1921 — райцентр, а з 1926 — місто.

Економіка[ред.ред. код]

Найбільше підприємство — Білогірський виноробний завод. Діють також філіал ВАТП «Білогірський завод продтоварів» і ВАТП «Білогірський завод добувних матеріалів», КП «Білогірське кар'єроуправління» та інші.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У місті — 4 загальноосвітніх школи, 2 лікувальних установи, поліклініка, Будинок культури, кінотеатр, 2 бібліотеки, музична і дитяча спортивні школи, 2 стадіони. Є краєзнавчий музей, готель, відділення 2-х банків. 8 релігійних установ, в тому числі 3 мусульманських.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Караван-сарай Таш-Хан XIII–XVI ст.
Скеля Ак-Кая

На території міста встановлено пам'ятники:

  • на честь перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова над турецько-татарськими військами в 1777,
  • воїнам і партизанам Другої світової війни,
  • на честь тричі Героя Соціалістичної Праці фізика Кирила Щолкіна,
  • Герою Радянського Союзу А. Мірошніченку,
  • воїнам-афганцям.

Персоналії[ред.ред. код]

У Білогорську народився адмірал Л. Серебряков, Герой Радянського Союзу А. Мірошниченко, співачка Ельзара Баталова. Тут проживав вірменський композитор Олександр Спендіаров.

У 16201622 роках тут у татарському полоні перебував Богдан Хмельницький.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]