Кримська світлиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кримська світлиця
KS-04-2017.pdf

Кримська світлиця, № 4 за 27 січня 2017
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Тип газета
Мова українська мова
Видавець ТОВ «Видавничий дім "Українська культура"»
Засновано 1992
Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Редактор Щекун Андрій Степанович[1]
Головний офіс 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1
Наклад 1000 (2016)
Передплатний індекс
(Укрпошта) 		90269
svitlytsia.crimea.ua
CMNS: Кримська світлиця у Вікісховищі

«Кри́мська світли́ця» — всеукраїнська літературно-художня і публіцистична газета, що видається з 31 грудня 1992 року. Засновники газети — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“». Головний редактор — Андрій Щекун.

Історія[ред. | ред. код]

Першим редактором газети був письменник Олександр Кулик, потім — Володимир Миткалик (з квітня 1995 — 27 жовтня 2000), Леонід Пілунський (у 2010 році), Віктор Качула (2000—2009, 2011 — травень 2016), Віктор Мержвинський (2016 — лютий 2019).

Після приходу до влади Віктора Януковича, у квітні 2010 року газета припинила вихід як друковане видання[2].

Під час боротьби за існування газети створено сайт «За українську „Кримську світлицю!“»[3], де опубліковано вимоги читачів в друкованому та звуковому форматах.

На підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя (справа № 2-3116/10 від 9 липня 2010 р.) наказом № 35-К директора ДП «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури України» 14 жовтня 2010 Віктора Качулу поновили на посаді головного редактора[4]. Випуск «Кримської світлиці» відновлено 22 жовтня 2010 року, відтоді номери газети подаються на офіційному сайті у PDF-форматі. Із липня 2011 року газета знову почала друкуватися у звичному читачам форматі.

З листопада 2011 року «Кримську світлицю» можна знову передплатити на пошті за індексом газети в каталозі передплатних видань України «90269».[5]

Через окупацію Кримського півострова Національне газетно-журнальне видавництво припинило випуск газети у друкованому вигляді у травні 2015 року. Відтоді видання існувало тільки в електронному вигляді.[6][7] У публікації «Фронт усередині країни» сама редакція повідомила про рішення директора Національного газетно-журнального видавництва за 14 березня 2015 перевести редакцію з Сімферополя у Київ. Деякі співробітники газети тоді зазначали, що вважають це рішення несправедливим.[6] Двоє співробітників газети, у тому числі головний редактор, прийняли рішення залишитися в окупованому Криму. Керівництво ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» вирішило перевести редакцію газети «Кримська світлиця» та її співробітників до Києва у зв'язку з тимчасовою окупацією півострова й неможливістю перебування на окупованій території державних інституцій згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Віктор Качула не виконав наказу як посадова особа й головний редактор газети і був звільнений у 2016 з посади головного редактора.

Цього ж 2016 року відбувся конкурс на посаду головного редактора «Кримської світлиці», оголошений Національним газетно-журнальним видавництвом. Його виграв кримчанин, кандидат філологічних наук, учасник АТО Віктор Мержвинський. Відновлена редакція, повністю сформована з кримчан, що вимушені були переміститися до Києва, відновила щотижневий випуск друкованого варіанту газети в місті Києві.

Видавцем газети було ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» у підпорядкуванні Міністерства культури України. Редакція газети «Кримська світлиця» входила до складу цього державного підприємства окремим структурним підрозділом згідно зі Статутом.

У липні 2016 перше число оновленого друковано видання «Кримської світлиці» вийшло друком у місті Києві.[8] Наклад видання 1000 примірників щотижнево. Відновлено також було на 2017 рік передплату, зберігши передплатний індекс видання «90269».

Реформування 2019 року[ред. | ред. код]

До 31 грудня 2018 року одним із співзасновників газети було Міністерство культури України.

Згідно з Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» Міністерство культури України не прийняло рішення про реформування газети «Кримська світлиця».

У зв'язку з цим усі друковані видання Національного газетно-журнального видавництва, серед них і газета «Кримська світлиця», втратили Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ. Редакція газети «Кримська свтлиця» прийняла рішення про реформування. Згідно з протокольними рішеннями трудового колективу редакції засновниками газети стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“», а новим видавцем ТОВ «Видавничий дім „Українська культура“». 03 січня 2019 року засновники газети «Кримська світлиця» подали відповідні документи на реєстрацію до Міністерства юстиції України.

6 лютого 2019 року газета «Кримська світлиця» отримала нове свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 23715-13555Р. Засновниками газети стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“».[9]

Після отримання нового свідоцтва редакцію очолив відомий громадський діяч, видавець і журналіст Андрій Щекун.[10][11]

24 квітня 2019 року Національна спілка журналістів України за перешкоджання реформуванню видань «Українська культура», «Музика», «Культура і життя» та «Кримська світлиця» включила Міністра культури України Євгена Нищука до антирейтингу «Ворогів реформування преси».[12]

Газета «Кримська світлиця»: сучасний розвиток[ред. | ред. код]

Використання фрази «Русский военный корабль, иди на хуй» над логотипом у газеті «Кримська світлиця», 2022 рік

З квітня 2017 року у вихідних даних друкованої версії газети «Кримська світлиця» зазначено ліцензування CC BY. Таким чином «Кримська світлиця» стала одним із перших в Україні друкованих засобів масової інформації, що видаються під ліцензією Creative Commons[13]. На Вікісховище було завантажено pdf-архів газети, що постійно оновлюється.

За статтю «Ханська Україна», надруковану в газеті «Кримська світлиця», 2018 року лауреатом Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики став письменник-публіцист, член НСЖУ Євген Букет[14].

У червні 2020 року газета «Кримська світлиця» виступила співзасновником інтернет-проєкту «Крим — це Україна» — онлайн-банку архівних, музейних, науково-публіцистичних, просвітницьких та інформаційно-аналітичних матеріалів на підтвердження тісного зв'язку Криму з материковою Україною.[15][16][17][18][19][20][21]

З березня 2020 року редакція газети «Кримська світлиця» спільно з редакцією газети «Урядовий кур'єр» видає сторінку «Кримські реалії» на шпальтах газети «Урядовий кур'єр».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.golos.com.ua/article/317633
  2. ↑ Міністерство культури України: «Кримська світлиця», «Къырым» — яку б ще газету в Криму прикрити?. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 19 червня 2011. 
  3. ↑ За українську «Кримську світлицю»!. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 17 липня 2011. 
  4. ↑ Повернімо «Кримську Світлицю» До Криму! [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]- Кримська світлиця, 22.10.2010
  5. ↑ На 2012 Рік «Кримську Світлицю» Можна Передплатити На Пошті! [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Кримська світлиця, 25.11.2011
  6. ↑ а б Українськомовна газета «Кримська світлиця» більше не виходитиме у Криму. radiosvoboda.org. 27 березня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017. 
  7. ↑ Головред «Кримської світлиці»: Якби ми всі звільнилися, вони б зітхнули з полегшенням [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, «Крим. Реалії», 13 червня 2015
  8. ↑ Єдина україномовна газета Криму почала виходити в Києві [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Лівий берег, 6 липня 2016
  9. ↑ https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File%3AKS-05-06-2019.pdf&page=8
  10. ↑ Стан культурної спадщини України в окупованому Криму. Укрінформ. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 4 червень 2019. Процитовано 4 червня 2021. 
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  12. ↑ Гройсман, Омелян та Смілянський очолили Антирейтинг «Ворогів реформування преси», — НСЖУ (ОНОВЛЕНО. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 4 червня 2019. 
  13. ↑ Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 5 вересня 2017. 
  14. ↑ Лауреатом Премії імені В. Чорновола став автор «Кримської світлиці». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 16 березня 2020. 
  15. ↑ Презентували інтернет-проект «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  16. ↑ «Крим — це Україна»: інтернет-проєкт презентували у столиці. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  17. ↑ Презентовано інтернет-проєкт «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  18. ↑ В Україні запрацював інформаційний вебпортал «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  19. ↑ «Крым — это Украина». В Киеве презентовали интернет-проект с архивными материалами. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  20. ↑ «Крым — это Украина»: всеукраинский онлайн-проект. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  21. ↑ Архівісти презентували інтернет-проект «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кримська світлиця
Журнали
Газети
Портали
Культ UA (2015—2017)
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримська_світлиця&oldid=38820865