АЕС Додевард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АЕС Додевард
Атомна електростанція Додевард
Країна  Нідерланди
Адмінодиниця Недер-Бетюве
Місцезнаходження Додевард, Гелдерланд
Початок будівництва 1965
Початок експлуатації 1968
Кінець експлуатації 26 березня 1997
Організація BV Gemeenschappelijke Kernenergiecentrale Nederland
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 1
Тип реакторів BWR
Реакторів в експлуатації 0
Генеруюча потужність 60 МВт
Інша інформація
Сайт kcd.nl
Мапа
CMNS: АЕС Додевард у Вікісховищі

Атомна електростанція Додевард — колишня атомна електростанція в голландському місті Додевард. Станція працювала з 1969 по 1997 рік. Електростанція знаходиться в безпечній камері; знесення ще не розібраних, внутрішньо радіоактивно забруднених будівель заплановано на 2045 рік.

Електростанція була побудована на висоті 13,2 метра над рівнем моря, щоб бути безпечною під час паводка. Для подачі та вивезення матеріалу електростанція мала міст через стрінг ван де Ваал, глухий боковий рукав. Електростанція мала невелику гавань, з якої також закачувалась охолоджуюча вода.

Станція являла собою киплячий ядерний реактор з природною циркуляцією (BWR), або «пасивно-безпечний киплячий реактор». Потужність становила 58 мегават — у 1960-х роках було достатньо, щоб забезпечити енергією таке місто, як Арнем[1]. Станція працює з високою доступністю протягом 28 років, підключена до національної мережі.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво атомної електростанції 1966 рік

Атомна електростанція Dodewaard була першою атомною електростанцією в Нідерландах. У 1950-х роках політики та промисловість вимагали будівництва атомної електростанції в Нідерландах[2]. Після початкового дослідження, проведеного на замовлення NV Samenwerking Elektriciteitsproductiebedrijven (SEP) щодо будівництва електростанції потужністю 150 МВт («Комісія Роенбурга» в 1957 році), було зроблено висновок, що це технічно можливо, але не є фінансово здійсненним. «Атомна електростанція Комісії», заснована в 1959 році, розробила адаптований план електростанції потужністю 50 МВт, який був як технічно, так і економічно обґрунтованим. У 1961 році для цієї станції було обрано киплячий реактор General Electric, який фінансувався Міністерством економіки, електричними компаніями, Євратомом і деякими позиками. Деталі, наскільки це було можливо, вироблялися в Нідерландах такими компаніями, як Stork, Philips, NV Hollandse Signaalmachines і NV Rotterdamsche Droogdok Maatschappij . Додевард було обрано як місце розташування через наявність достатньої кількості охолоджувальної води з Ваалу, наявність підстанції національної електромережі та близькість Арнема, де розташовано багато залучених компаній[2].

Протест[ред. | ред. код]

З 1970-х років соціальний опір атомній енергетиці почав зростати. Аварія на атомній електростанції Гаррісбург у США в 1979 році викликала політичну дискусію в Нідерландах[2]. У 1981 році на електростанції в Додеварді відбулося кілька протестів руху проти ядерної енергії. У 1982 році була створена Центральна організація з радіоактивних відходів (COVRA) для зберігання радіоактивних відходів.

Закриття[ред. | ред. код]

Спочатку завод повинен був закритися в 1994 році, але в 1986 році було вирішено перенести цю дату закриття на 1998 рік. Після 1994 року, за словами тодішнього директора GKN, котел для майбутнього виведення з експлуатації, серед іншого, був би вже заповнений, щоб виробництво електроенергії після цих років могло відбуватися дуже дешево[3]. У 1989 році право власності на електростанцію було передано Кооперації виробників енергії (SEP), тому що згідно з новим Законом про електроенергію, електроенергетична компанія може діяти незалежно лише з потужністю щонайменше 2500 МВт. Незважаючи на те, що SEP у 1991 році висловила бажання залишити електростанцію відкритою до 2002 року, а ліцензія була видана в 1996 році до 2004 року[4], незабаром після цього було зроблено висновок, що в Нідерландах переважає несприятливий політичний клімат щодо атомної енергії, і станція більше не вважався прибутковим через низьку потужність. Крім того, завод, який перебував у спільній власності, більше не міг вписуватися в лібералізований енергетичний ринок[5]. Тому 26 березня 1997 року електростанцію було виведено з експлуатації.

Демонтаж[ред. | ред. код]

Остаточне виведення з експлуатації планується з 2045 року. GKN керує електростанцією та забезпечить знесення останніх будівель приблизно у 2045 році. У 2010 році виникли сумніви щодо достатньої суми, зарезервованої на знесення[6]. Протягом терміну експлуатації АЕС ця сума була зарезервована таким чином, щоб після подальшого збільшення за рахунок інвестицій та відсотків покрити витрати на виведення з експлуатації у 2045 році. На рубежі століть початковий план передбачав передачу акцій GKN від NEA компанії COVRA, яка контролюватиме подальший демонтаж[7]. Однак у 2007 році Міністерство житлово-комунального господарства, просторового планування та навколишнього середовища заявило, що у фонді виведення з експлуатації занадто мало грошей, що робить передачу небажаною[8]. Держава стверджує, що NEA несе відповідальність за це, і з цієї причини в 2017 році суд змусив державу отримати дозвіл на допит свідків[9]. NEA, яке вважає, що грошей достатньо, виступає проти цієї заяви держави та вказує на те, що атомна електростанція протягом свого активного існування завжди була в руках уряду, а тому нею керував і управляв уряд. Тому, на думку акціонерів, принцип «забруднювач платить» у даному випадку їх не стосується. Крім того, атомна електростанція ніколи не приносила грошей, тому що головною метою було отримання досвіду роботи з технологією. За словами акціонерів, якщо на виведення з експлуатації було виділено надто мало грошей, це тому, що споживачі електроенергії платили занадто мало за електроенергію. У 2017 році NEA запропонувала одноразово додати 25 мільйонів євро до фонду виведення з експлуатації, щоб забезпечити передачу. Однак у вересні 2018 року держава перервала переговори.

Інформація про енергоблоки[ред. | ред. код]

Енергоблок Тип реакторів Потужність Початок
будівництва 		Пуск Підключення до мережі Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Додевард[10] BWR, GE дизайн 54 МВт 60 МВт 01.05.1965 24.06.1968 18.10.1968 26.03.1969 26.03.1997

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ NV GKN - De Centrale: conservering voor de uiteindelijke ontmanteling - conserveringsproces in beelden - pagina0. www.kcd.nl. Процитовано 16 березня 2022.
  2. ↑ а б в Historisch overzicht van GKN, Gelders Archief, 03-06-2010, geraadpleegd 19-10-2018
  3. ↑ Centrale Dodewaard zal vijf jaar langer draaien, Reformatorisch Dagblad, 22-02-1986, geraadpleegd 19-10-2018
  4. ↑ Dodewaard wordt weer een gewone gemeente, NRC, 04-10-1996, geraadpleegd 19-10-2018
  5. ↑ GKN: Het einde
  6. ↑ Geld tekort voor sloop Dodewaard, de Volkskrant, 19 oktober 2010.
  7. ↑ Memorie van Toelichting [Архівовано 2018-10-19 у Wayback Machine.], Kamerstuk 27250 nr. 3, Vergaderjaar 1999-2000, 09-08-2000, geraadpleegd 19-10-2018
  8. ↑ Vrom overweegt stappen om ontmantelen kerncentrale, Trouw, 07-09-2007, geraadpleegd 19-10-2018
  9. ↑ Wie vult de pot van de verlaten centrale?, NRC, 05-09-2018, geraadpleegd 19-10-2018
  10. ↑ DODEWAARD на сайте МАГАТЭ. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=АЕС_Додевард&oldid=38931571