Агама туркестанська
| Агама туркестанська | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Laudakia lehmanni Nikolsky, 1896 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Stellio lehmanni | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Ага́ма туркеста́нська (Laudakia lehmanni) — представник роду азійських гірських агам родини агамових.
Загальна довжина сягає 37 см. Самці трохи більше за самок. Тулуб, голова і початок хвосту слабко плескаті. Ззаду барабанної перетинки, з боків і на верхній поверхні шиї складки шкіри мають невисоку, гостру, колючу луску. Луска тулуба різнорідна. Сильно розвинені, переходячі у шипики реберця великої луски хребта, які розташовані більш-менш правильними поздовжніми рядками, особливо різко вираженими у молодих агам. В області лопатки луска хребта зменшуються, але характер її розташування і ребристість зберігаються. Велика луска хребта лише трохи менше верхньохвостової. Інша частина спини і боків тулуба вкрита дрібною лускою з добре розвиненими реберцями, серед яких розкидана велика, сильно ребриста, шипувата луска. Частина цієї луски сидить на невисоких шкіряних горбках, розташованих уздовж боків спини. Черевна луска чотирикутна, гладенька, яка лежать у вигляді більш-менш правильних поперечних і косих поздовжніх рядків і більше основної луски боків тулуба. Луска горла і черева без реберець, гладенька. Горлова складка добре виражена. Хвостова луска з гострими реберцями, закінчується невеликим гострим шипиком, на нижній стороні хвоста реберця луски тупі і низькі. Луска хвоста розташовані правильними поперечними кільцями — кожні три кільця утворюють сегмент, який відповідає одному хвостовому хребцю. Пальці злегка стислі з боків. Четвертий палець задньої ноги довші третього. У дорослих самців перед клоакальною щілиною до 7 рядків потовщеної, мозолястої луски.
Колір шкіри сірувато-оливкового, глинястого або буруватого кольору з хвилястими короткими чорними смужками і цятками. Луска хребта зазвичай світліше бічної з невеликою кількістю чорних цяток. Голова зверху одноколірна, майже того ж кольору, що й хребет. Горло у самців у чорних і червонувато-помаранчевих плямах, які можуть з'являтися і зникати в залежності від фізіологічного стану тварини. На хвості більш-менш ясні поперечні смуги, які розбиваються у великих особин на окремі плями.
Мешкає у північному Афганістані, південно-східному Туркменістані, східному Узбекистані, південно-західному Таджикистані, в сусідніх районах Киргизії. Північна межа ареалу проходить по передгір'ях хребта Моголтау у Ферганській долині, західна — по хребтах Нуратау і Кугітангтау, а східна обмежена Дарвазькім хребтом.
Полюбляє гірську місцину, тримається нижче арчового поясу гір, іноді спускається в долини. Зустрічається до висоти 2600 м над рівнем моря, на скелях, кам'янистих схилах гір, лесових пагорбах, глинястих і конгломератних урвищах, огорожах з каменю і руїнах. Ховається в ущелинах у скелях, дуплах дерев і порожнечах між камінням. Активна вдень. Харчується комахами, квітами, насінням і плодами мигдалю, а також ягодами шовковиці.
Належить до яйцекладних ящірок. Навесні з'являється після зимівлі вже на початку березня, парування відбувається в квітні—травні. Відкладання яєць починається в другій половині червня і триває у липні. У кладці від 8 до 22 яєць розміром 15—22 х 9—14 мм. Дрібніші молоді самки мають менший розмір кладки (не більше 7—8 яєць). Молоді агами довжиною тулуба 3,6—3,8 см з'являються в вересні—жовтні.
У 2012 році при ревізії роду Laudakia на основі морфологічних даних із нього був виділений рід Paralaudakia[1]. До нового роду потрапила також агама туркестанська, отримавши міжнародну біноміальну назву Paralaudakia lehmanni, під якою цей вид занесений до Червоного списку МСОП (категорія: LC)[2].
- ↑ Baig K. J., Wagner Ph., Ananjeva N. B., Böhme W. A morphology-based taxonomic revision of Laudakia Gray, 1845 (Squamata: Agamidae) // Vertebrate Zoology. 2012. 62(2): 213—260
- ↑ Агама туркестанська в Червоному списку МСОП
- Атаев Ч. А. Пресмыкающиеся гор Туркменистана. — Ашхабад : Ылым, 1985. — 344 с. (с. 121—133)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 51). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 114—115)
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 115—116)
- Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. —145 с. (с. 49—52).
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 80—84)
- Référence Catalogue of Life : Laudakia
