Адалет Агаоглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Агаоглу.
Адалет Агаоглу
тур. Adalet Ağaoğlu
Ім'я при народженнітур. Adalet Sümer
Народилася13 жовтня 1929(1929-10-13)[1]
Наллиханd, Анкара, Туреччина
Померла14 липня 2020(2020-07-14)[2] (90 років)
Стамбул, Туреччина
Похованнякладовище Джебеджі Асріd
Країна Туреччина
Діяльністьжурналістка, письменниця, драматургиня, прозаїк, письменниця-романістка
Сфера роботирадіопостановка, творче та професійне письмоd[3], проза[3] і драма[3]
Alma materSchool of Language and History – Geographyd і Університет Анкари
ЗакладТурецька телерадіокорпорація
Magnum opusCurfewd і Q6006346?
Конфесіяатеїзм[4]
Брати, сестриGüner Sümerd
Нагороди
CMNS: Адалет Агаоглу у Вікісховищі

Адалет Агаоглу (тур. Adalet Ağaoğlu; нар. 13 жовтня 1929(19291013)[5] — 14 липня 2020) — турецька письменниця і драматург. Адалет вважається однією із головних романісток XX століття у турецькій літературі[6]. Також вона є автором есе, мемуарів та оповідань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Адалет Сюмер (тур. Sümer) народилася 1929 року у містечку Наллихан, провінція Анкара[7]. Її батько — Хафіз Мустафа Сюмер (тур. Hafız Mustafa Sümer) — був торговцем тканинами, а її три брати — Казіп, Гюнер та Айхан — стали драматургом, актором та режисером і бізнесменом відповідно[5]. 1938 року сім'я переїхала до Анкари[5]. 1946 вона закінчила школу для дівчат[8]. Адалет вивчала французьку літературу в університеті Анкари[5].

З 1951 по 1970 роки вона працювала у TRT, тоді ж вона написала свою першу п'єсу «Любовна пісня» (тур. Aşk Şarkısı) і заснувала перший приватний театр Анкари «Meydan Sahnesi»[5]. 1953 року вона відвідала Париж, щоб повчитися драматургії і того ж року її твір «Давай напишемо п'єсу»(тур. Bir Piyes Yazalım), написаний спільно із Севім Узунгореном (тур. Sevim Uzungören), поставили в Анкарі[5].

1954 року Адалет вийшла заміж за Халіма Агаоглу (тур. Halim Ağaoğlu)[5].

1995 року вона отримала гран-прі Президента Туреччини в області культури та мистецтв за своє «сприйняття тонких і явних змін в сучасному турецькому суспільстві» і роботу під назвою «Модернізм та соціальна зміна». У 1998 році Адалет отримала звання «Почесний доктор філософії» від Анатолійського університету, а також почесне звання від університету штату Огайо[9][8].

Мешкала у Стамбулі[8].

Адалет Агаоглу померла 14 липня 2020 року в віці 90 років[10].

Творчість

[ред. | ред. код]

Адалет почала писати поезію ще у школі, але захоплювалася також драматургією[5]. 1970 року вона перестала писати п'єси[9], а з 1973 року почалася її кар'єра романіста, перший роман — «Лягти, щоб померти» (тур. Ölmeye Yatmak)[8].

Театр та радіовистави

[ред. | ред. код]
  • Yaşamak — 1955
  • Evcilik Oyunu — 1964
  • Sınırlarda Aşk — 1965
  • Çatıdaki Çatlak — 1965
  • Tombala — 1967
  • Çatıdaki Çatlak 1967
  • Sınırlarda Aşk-Kış-Barış 1970
  • Üç Oyun: Bir Kahramanın Ölümü, Çıkış, Kozalar 1973
  • Kendini Yazan Şarkı 1976
  • Duvar Öyküsü 1992
  • Çok Uzak-Fazla Yakın 1991

Романи

[ред. | ред. код]
  • Ölmeye Yatmak — 1973
  • Fikrimin İnce Gülü — 1976
  • Bir Düğün Gecesi — 1979
  • Yazsonu — 1980
  • Üç Beş Kişi — 1984
  • Hayır… — 1987
  • Ruh Üşümesi — 1991
  • Romantik Bir Viyana Yazı — 1993

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist elite — Daily Sabah.
  2. ↑ Son Dakika Haberi! Adalet Ağaoğlu hayatını kaybetti — Сі.Ен.Ен. Тюрк.
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Adalet Ağaoğlu: Allah'a inanmıyorum — T24.
  5. ↑ а б в г д е ж и HAKAN ARSLANBENZER (03.01.2015). Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist elite (англ.) . dailysabah.com. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 02.05.2017.
  6. ↑ Nihat Duğancı, Adalet Ağaoğlu'nun Romanları ve Romancılığı, Çanakkale Onsekiz Mart Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Çanakkale, 2006. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 1 травня 2017.
  7. ↑ McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An International Reference Work in 5 Volumes. Т. 2 (вид. 2). Verlag für die Deutsche Wirtschaft AG. 1984. с. 31. ISBN 978-0-07-079169-5. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 01.03.2010.
  8. ↑ а б в г Adalet Ağaoğlu (англ.) . en.writersofturkey.net. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 02.05.2017.
  9. ↑ а б ADALET AGAOĞLU (1923) (агл.) . turkishculture.org. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 02.05.2017.
  10. ↑ Son dakika... Adalet Ağaoğlu hayatını kaybetti | Video. CNN Türk (тур.). Процитовано 14 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адалет_Агаоглу&oldid=38313915