Акопян Вадим Миколайович
| Акопян Вадим Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 січня 1963 (61 рік) Калінінград, РРФСР, СРСР |
| Alma mater | Faculty of Chemistry of the Belarusian State Universityd і Відкритий університет Ізраїлю |
Акопян Вадим Миколайович (23 січня 1963 року, м. Калінінград) — директор Музею історії та культури євреїв Білорусі (2012—2019), голова білоруського Громадського об'єднання «Республіканський фонд „Голокост“» (2012—2019), заступник голови Спілки білоруських єврейських громадських об'єднань та громад (2016—2021).
Акопян В. М. народився в м. Калінінграді в 1963 році. Батько — Акопян Микола Аракелович, водій, мати — Акопян (Клігер) Фаїна Гершен-Гецелівна, бухгалтер. 1964 року сім'я переїхала до Вітебська.
В 1985 році закінчив хімічний факультет Білоруського державного університету. Після закінчення працював у Мінську на підприємствах електронної промисловості. В 2016 році також здобув ступінь бакалавра на історичному факультеті Відкритого університету Ізраїлю.
З 2012 по 2019 рік обіймав посаду директора Музею історії та культури євреїв Білорусі[1][2][3][4][5]. У цей період був головою Громадського об'єднання «Республіканський фонд „Голокост“»[6][7][8].
З 2016 до 2021 року був заступником голови Спілки білоруських єврейських громадських об'єднань та громад[9][10].
З 2014 року — заступник голови Меморіального комітету зі збереження пам'яті про жертв Голокосту в Республіці Білорусь[11].
Одружений, двоє дітей.
- WorldCat Identities. Акопян, В. Н (Вадим Николаевич)(рос.)
- Память и время, Минск, издательство «Медисонт», 2014, ISBN 978-985-7085-23-1(рос.)
- Pamiatʹ i vremia : alʹmanakh / sostaviteli V.N. Akopi︠a︡n [and 4 others.](англ.)
- Образ Холокоста в телевизионной документальной драме-трилогии «Хроника Минского гетто»(рос.)
- Луцкий В., Герстен Б. Хроника Минского гетто. Фильм 2. За честь и свободу (9:15, 9:30, 16:33, 17:05, 26:20, 27:37, 41:30);(рос.)
- Луцкий В., Герстен Б. Хроника Минского гетто. Фильм 3. Рождённые дважды (11:46, 15:41);(рос.)
- Луцкий В., Герстен Б. Зондергетто - Хроника Минского гетто (4:39, 36:10, 38:35, 40:43, 42:04, 48:14).(рос.)
- Знак ЦК ВЛКСМ «Молодий гвардієць XI п'ятирічки» І ступеня (1983 рік)[12];
- Подячний лист уповноваженого у справах релігій та національностей при Раді Міністрів Білорусі (2014 рік).
- ↑ Музеи Беларуси. Музей истории и культуры евреев Беларуси. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Шидловская С. Музей истории и культуры евреев Беларуси в канун черной даты — 70-летия со дня уничтожения Минского гетто
- ↑ 22 июня: итоги Форума «Друзей Городка»
- ↑ На улице Клары Цеткин в Минске нашли надгробные камни Советская Белоруссия № 232 (24613), 5 декабря 2014
- ↑ Бордовская И. Почему в центре Минска под открытым небом лежат могильные плиты? [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.], Комсомольская правда, 8/10/2015
- ↑ Галіна Абакунчык. Мэмарыял у Трасьцянцы: грошы ёсьць, справы — няма
- ↑ Что сделают с еврейскими могильными плитами, найденными при стройке в Минске. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Жабинский А. В. Осмысление феномена Холокоста в белорусской культуре [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.], стр. 395
- ↑ Белорусский фонд мира. Научно-практическая конференция
- ↑ Праздник города Копыля. Увековечили память Менделе Мойхер-Сфорима. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Фонд имени Саймона Марка Лазаруса по сохранению памяти о жертвах Холокоста в Республике Беларусь. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Национальный архив Республики Карелия [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.], фонд П-779, опись 68, дело 33, страницы 42, 48-49
- Уникальная выставка фотографий из семейных альбомов белорусских евреев открылась в Минске, Телеканал ОНТ, 5 мая 2016
- Музей «Замковый комплекс „Мир“». Дарители музея [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Вадим Акопян: «Когда тебе надо, ты — еврей, когда надо — армянин». [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Минские евреи: «Это сейчас быть евреем модно, а раньше был ужас».