Алім
Алім | |
|---|---|
| Алим | |
.jpg) Україномовний постер № 2 | |
| Жанр | драма, вестерн, бойовик |
| Режисер | Георгій Тасін |
| Сценарист |
Микола Бажан Іпчі Умер |
| У головних ролях |
Хайрі Емір-Заде Олександр Арбо Асіє Емір-Заде Іван Арбенін-Падохін В. Колпашніков |
| Оператор |
Михайло Бельський Володимир Лемке |
| Художник | Роберт Шарфенберґ |
| Кінокомпанія | ВУФКУ Ялта |
| Тривалість | 2855 хв. |
| Мова | німий (російські інтертитри) |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1926 |
| IMDb | ID 8785262 |
«Алі́м» (рос. Алим) — український радянський німий чорно-білий фільм про боротьбу кримськотатарського селянина Аліма з багатіями у XIX столітті. Фільм знято у 1926 році на 2-й фабриці Держкіно у Ялті Всеукраїнського кінофотоуправління. Прем'єра фільму відбулася 16 серпня 1926 в Москві та 30 листопада 1926 в Києві.[1]
Сюжет[ред. | ред. код]
Алім — кримськотатарський селянин, який бореться зі свавіллям багатіїв у XIX столітті. Сюжет фільму базується на легенді про «кримськотатарського Робін Гуда» — Аліма Айдамака, перетвореній 1925 року на п'єсу кримськотатарським поетом, режисером і драматургом Іпчі Умером.
На шкіряній фабриці Алі-бая працює селянин Алім. Протестуючи проти нелюдських умов праці, він підбурює працівників до бунту. Для придушення повстання прибуває загін казаків. Алім з товаришами тікає в гори. Його ім'я наводить жах на поміщиків, мурзів та чиновників. Проти кримськотатарського Робіна Гуда влада знов відправляє війська…[2]
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Георгій Тасін;
- Автор сценарію — Микола Бажан, за п'єсою Іпчі Умера;
- Художник-постановник — Роберт Шарфенберґ;
- Оператори — Михайло Бельський, Володимир Лемке.
В ролях[ред. | ред. код]
- Хайрі Емір-Заде — Алім;
- Олександр Арбо — начальник поліції;
- Асіє Емір-Заде — Сарра;
- Іван Арбенін-Падохін — Ібрагім Мурза;
- В. Колпашніков — Алі-бай;
- Г. Маринчак — Роджен;
- О. Наровський — Петренко;
- Б. Гончаров — Мурза Бат.
Зйомки[ред. | ред. код]
.jpg)
Зйомки фільму за сценарієм українського поета-авангардиста Миколи Бажана розпочалися восени 1925 року, коли політика коренізації в республіках СРСР спричинила запит на національні сюжети[2].
Стрічка знімалася на Чатир-Дазі та Ай-Петрі до кінця літа 1926 року. Зйомки консультував директор кримського національного музею.
Реліз[ред. | ред. код]
Прем'єра фільму відбулася 16 серпня 1926 року у Москві та 30 листопада 1926 в Києві.[1] Один з україномовних плакатів до фільму намалював Я. Леус. Фільм зажив широкої популярності й 1927 року був експортований до Берліна та Парижа.
1935 року фільм було перемонтовано й випущено в прокат в новій редакції.
Заборона та знищення[ред. | ред. код]
Таємним розпорядженням «Українфільму» від 21 квітня 1937 року № 700/р стрічку було заборонено до показу, а копії знищено.[2]
Відновлення[ред. | ред. код]
У 2014 році на відкритті фестивалю «Німі ночі» в Одес і відбулася прем'єра відреставрованої стрічки як присвята 70-річній депортації кримськотатарського народу.
Джерела та примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Алім [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.]. vufku.org, 2020
- ↑ а б в «В Одесі покажуть кримськотатарський бойовик 1920-х років» [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.]. istpravda.com.ua, 2014/06/12
Посилання[ред. | ред. код]
- Алім [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті vufku.org
- Пащенко Анастасія, Алім — кримськотатарський бунтар [Архівовано 03 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Грушецька В. О., Кінофільм «Алім» — Джерело вивчення традиційного костюму кримських татар і кримських караїмів середини XIX ст.
|
