Очікує на перевірку

Апарат Ілізарова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Апарат Ілізарова
Зображення
Названо на честь Гаврило Ілізаров
Першовідкривач або винахідник Гаврило Ілізаров
CMNS: Апарат Ілізарова у Вікісховищі

Апарат Ілізарова — пристрій зовнішньої фіксації, який використовується в ортопедичній хірургії для подовження або зміни форми пошкоджених кісток руки або ноги; використовується як метод збереження кінцівок для лікування складних переломів і відкритих переломів кісток. Використовується для лікування інфікованого незрощення кісток, яке неможливо вирішити хірургічним шляхом. Апарат Ілізарова коригує кутову деформацію ноги, коригує різницю в довжині ніг пацієнта, усуває остеопатичні незрощення[1].

Доктор Гаврило Абрамович Ілізаров розробив апарат у 1950-х роках як хірургічний засіб для лікування остеопатичних незрощень у пацієнтів із незагоєними переломами кінцівок.[1] У результаті того, як пацієнт подовжував регульовану стрижневу раму апарату зовнішньої фіксації, доктор Ілізаров спостерігав утворення волокнисто-хрящової мозолі на місці перелому кістки та навколо нього, і таким чином відкрив явище дистракційного остеогенезу (регенерація кісток і м'яких тканин, що завершується створенням нової кістки).[1]

Апарат

[ред. | ред. код]

Апарат Ілізарова — спеціалізований зовнішній фіксатор модульної конструкції, що складається з кілець (з нержавіючої сталі або титану), які фіксуються на здоровій кістці за допомогою спиць Кіршнера та стержнів Шанца з високоякісної нержавіючої сталі та фіксуються на місці за допомогою додаткових кілець і різьбових стрижнів, які кріпляться регульованими гайками. Кругла конструкція апарату, стрижнів і контрольоване натягування дротів Кіршнера знерухомлюють пошкоджену кінцівку, щоб забезпечити загоєння.[2]

Механічні функції апарату Ілізарова ґрунтуються на принципах натягу (тягової сили), при якому контрольоване застосування механічного натягу до пошкодженої кінцівки знерухомлює зламані кістки, що полегшує біологічний процес дистракційного остеогенезу (регенерація кістки та м'яких тканин) надійним і відтворюваним способом. Крім того, зовнішня фіксація за допомогою апарату дозволяє пошкодженій кінцівці нести вагу на початку лікування.[3]

Після встановлення на кінцівку верхні кільця апарату передають механічну силу на нижнє кільце через стрижні, оминаючи таким чином місце перелому кістки, таким чином апарат Ілізарова знерухомлює пошкоджену кінцівку та знімає механічні навантаження з рани, що дозволяє пацієнту рухати всією кінцівкою. Середні кільця забезпечують жорсткість опорних стрижнів і утримують уламки кісток на місці, одночасно підтримуючи іммобілізовану кінцівку. При обході місця перелому кістки верхнє і нижнє кільця несуть критичне навантаження, передаючи механічну силу від області здорової кістки над переломом до області здорової кістки нижче перелому.[4]

Клінічне застосування

[ред. | ред. код]
Радянський спортсмен Валерій Брумель тримає в руках модель апарату зовнішньої фіксації, який відновив зламану гомілкову кістку та зламану кістку щиколотки правої ноги. (1968)
Розташування і положення великогомілкових кісток (червоні) на ногах.
Розташування та положення малогомілкової кістки (червоного кольору) на ногах

Хірургічний метод Ілізарова дистракційного остеогенезу (регенерації кісток і м'яких тканин) для відновлення складних переломів кісток кінцівок є кращим методом лікування у випадках високого ризику бактеріальної інфекції; а також у випадках, коли ступінь і тяжкість перелому перешкоджає використанню внутрішніх фіксаторів для іммобілізації пошкодженої кістки для належного відновлення.[3]

У 1968 році доктор Ілізаров успішно вилікував незрощену остеопатію Валерія Брумеля, радянського спортсмена, який отримав перелом щиколотки та великогомілкової кістки правої ноги[1]. Після аварії на мотоциклі в 1965 році спортсмен переніс більше двадцяти невдалих операцій з відновлення кісток впродовж трьох років, але його зламані кістки ноги не зажили, а права нога була коротшою.[5] Шляхом дистракційного остеогенезу та апарату зовнішньої фіксації доктор Ілізаров вилікував остеопатичне незрощення Брумеля, виростивши нову кістку ноги, подовживши ногу спортсмена на 3,5 см до своєї нормальної довжини.[5]

У 1980 році Ілізаров успішно вилікував остеопатичне незрощення Карло Маурі, італійського журналіста та дослідника, який десятьма роками раніше зламав дистальний кінець великогомілкової кістки під час альпініської травми, але його зламана кістка ноги ще не зажила.[1] Під час мандрівки в Атлантичному океані рана на нозі Маурі знову відкрилася; стурбований товариш по команді порекомендував Маурі проконсультуватися з доктором Ілізаровим для правильної діагностики.[1]

У 2013 році британський військовий кореспондент Ед Вулліамі під час падіння зламав ліву ногу, пройшов медичне лікування, яке включало хірургічне втручання та використання апарату Ілізарова для відновлення та загоєння зламаних кісток лівої ноги.[6]

Подовження кісток

[ред. | ред. код]

Апарат Ілізарова виправляє деформовані кістки шляхом процесу дистракційного остеогенезу, який відтворює кісткові тканини. Після початкової операції, під час якої кістка, яку необхідно відновити, ламається, а апарат прикріплюється до кінцівки пацієнта; після того, як перелом було знерухомлено, кісткові тканини починають рости і зрештою перекривають перелом новою кісткою.[7] У процесі остеогенезу кістка зростається, і лікар висуває стрижні апарата Ілізарова, щоб збільшити простір між кільцями на кожному кінці апарату. Оскільки кільця встановлені на протилежних кінцях місця перелому та з'єднані з ними, коригування, яке виконується чотири рази на день, відокремлює перелом, що загоюється, приблизно на один міліметр на день; з часом міліметричні корекції подовжують кістку пошкодженої кінцівки. Після завершення фази подовження кісткової тканини апарат Ілізарова залишається на місці на період остеопатичної консолідації, окостеніння регенерованих кісткових тканин. Використовуючи милиці, пацієнт здатний тримати вагу на пошкодженій кінцівці; Після одужання пацієнту роблять повторну операцію з видалення апарату Ілізарова з відновленої кінцівки. Результат хірургічного лікування Ілізарова — кінцівка значно довша, ніж до лікування.

У разі подовження кістки ноги додаткова операція подовжить ахіллове сухожилля, щоб пристосувати більшу довжину обробленої кістки. Терапевтична перевага лікування Ілізарова полягає в тому, що пацієнт може бути фізично активним, поки очікує відновлення кістки. Апарат Ілізарова також використовується для лікування та усунення структурного дефекту довгої кістки шляхом транспортування сегмента кістки з одночасним подовженням і регенерацією кістки, щоб зменшити дефект і таким чином отримати єдину кістку. Установка апарату Ілізарова вимагає малоінвазивного хірургічного втручання і не позбавлена медичних ускладнень, таких як запалення, трансфіксація м'язів і контрактура ураженого суглоба.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Spiegelberg B, Parratt T, Dheerendra SK, Khan WS, Jennings R, Marsh DR (2010). Ilizarov Principles of Deformity Correction. Annals of the Royal College of Surgeons of England. 92 (2): 101—5. doi:10.1308/003588410X12518836439326. PMC 3025247. PMID 20353638.
  2. «Ilizarov Principles of Deformity Correction», Annals of the Royal College of Surgeons of England 2010; 92: 101.
  3. а б Paley, Dror; Kovelman, Harry F; Herzenberg, John E (October 1993). Ilizarov technology. У Stauffer, Richard (ред.). Advances in Operative Orthopaedics: Volume 1 (PDF). Mosby Inc. с. 243—287. ISBN 978-0-8151-7939-9. Архів оригіналу (PDF) за 19 March 2012. Процитовано 14 січня 2012.
  4. «Ilizarov Principles of Deformity Correction», Annals of the Royal College of Surgeons of England 2010; 92: 102.
  5. а б Svetlana Ilizarov (2006). The Ilizarov Method: History and Scope. У S. Robert Rozbruch (ред.). Limb Lengthening and Reconstruction Surgery. CRC Press. с. 3—6. ISBN 0849340519.
  6. Ed Vulliamy (13 грудня 2015). How Comrade Ilizarov Saved My Leg. Процитовано 13 грудня 2015.
  7. Littlewood, Rebecca. The Benefits and Risks of the Ilizarov Technique for Limb Reconstruction (PDF). Oxford University Hospitals. Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2018. Процитовано 15 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]