Ахунов В'ячеслав Романович
| Ахунов В'ячеслав Романович | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Народження | 1948[1][2][…] або 2 липня 1948 (76 років) Ош, Киргизька РСР, СРСР[1][1] | |||
| Країна | ;_Flag_of_Kyrgyzstan_(1991%E2%80%931992).svg){kind=small} Киргизька РСР Узбекистан Росія[3] | |||
| Діяльність | митець, письменник, філософ, video artist, художник інсталяцій, художник, художник-постановник | |||
| Роботи в колекції | Оклендська галерея мистецтвd, Urganch Photo Galleryd[4] і M HKA - Museum van Hedendaagse Kunst Antwerpend | |||
|
| ||||
 Ахунов В'ячеслав Романович у Вікісховищі | ||||
В'ячесла́в Рома́нович Ахуно́в (нар. 2 липня 1948, м. Ош, Киргизька РСР, СРСР)— узбецький і киргизький художник, засновник сучасного мистецтва в Узбекистані, представник незалежної арт-сцени, що зв'язала між собою дві епохи нонконформістського мистецтва— радянську і пострадянську. В кінці 1970-х років сформулював свій напрямок у творчості як «соціалістичний модернізм».
З 2011 року В'ячеслав Ахунов є невиїзним зі своєї країни— влада Узбекистану позбавили художника можливості виїжджати за кордон для участі у виставках з формулюванням «недоцільно».
З кінця 90-х художник бере участь у найбільших виставках:
- 55, 52, 51 Венеційська Бієнале (2013, 2007, 2005);
- Сінгапурська бієнале сучасного мистецтва (2013, 2006);
- documenta13 (2012);
Перша Київська Бієналє Сучасного мистецтва «Арсеналє», 2012;[5]
- «Атлас», Museo Nacional Centro de Arte Reina Sofia, Мадрид, Іспанія— ZKM
- Museum fur Neue Kunst, Карлсуруе, Німеччина— Sammlung Faickenberg, Гамбург, Німеччина (2011—2010), «остальгія» New Museum of Contemporary Art, Нью-Йорк, США (2011);
- 11-я міжнародна бієнале сучасного мистецтва в Стамбул (2009)
- «Сліди сакрального», Центр Помпіду, Париж, Франція;
- Будинок художника, Мюнхен, Німеччина (2008)
2014 року В’ячеслав підтримав українську Революцію гідності. За його участі створювався візуальний проєкт «Слава Героям Майдану», спільно з художником Олегом Харчем , який демонструвався безпосередньо під час подій і підтримував борців за незалежність та свободу.[6].
Роботи знаходяться в збірках:
- Musée d'Art Moderne Grand-Duc Jean (Musée d'Art Moderne Grand-Duc Jean (MUDAM) — Visit Luxembourg); Люксембург
- Museum of Contemporary Art Antwerp (M HKA), Антверпен, Бельгія
- Museum of Fine Arts, Гент, Бельгія
- Державна Третьяковська галерея, Москва, Росія
- Державний Музей мистецтва імені Ігоря Віталійовича Савицького, Нукус, республіка Каракалпакстан
- Дирекція виставок Міністерства культури Республіки Узбекистан
- Національний Музей мистецтв Узбекистану. Ташкент, Узбекистан
- Самаркандський обласний краєзнавчий музей, Самарканд, Узбекистан
- Міська художня галерея, Ургенч, Узбекистан
- Дирекція виставок Міністерства культури СРСР
- Дирекція виставок Спілки художників СРСР
- Дирекція виставок Спілки художників Республіки Узбекистан
- Колекція Enea Righi, Італія
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1017732191 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.nytimes.com/2008/03/23/nyregion/nyregionspecial2/23artsnj.html?searchResultPosition=1
- ↑ а б https://rkd.nl/nl/explore/artists/466964
- ↑ https://www.bbc.com/uzbek/lotin-38186169
- ↑ Перша Київська Бієналє Сучасного мистецтва «Арсеналє», 2012;. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 25 лютого 2017.
- ↑ В. Єрофєєва. Протестне мистецтво, ч.2. Аriadna.media. 19.10.2021
- Вячеслав Ахунов [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | FAST: 1955778 · GND: 1017732191 · GKG: /g/11b5m2w614, /g/11g6pfn48t · ISNI: 0000000360839281 · LCCN: no2012100972 · VIAF: 220836133 |
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (березень 2018) |