Балашов Юрій Сергійович (шахіст)
Юрій Сергійович Балашов | ||||
---|---|---|---|---|
Оригінал імені | Юрий Сергеевич Балашов | |||
1973 року | ||||
Країна |
СРСР Росія | |||
Народження |
12 березня 1949 (75 років) Шадринськ | |||
Титул | Гросмейстер (1973) | |||
Нагороди та відзнаки | ||||
Юрій Сергійович Балашов (нар. 12 березня 1949 року, Шадринськ) — радянський і російський шахіст, міжнародний гросмейстер (1973). Чемпіон Москви (1970). Чемпіон Литви (1977). Переможець шахової олімпіади 1980 року в складі команди СРСР. Від 1966 року проживає в Москві.
Юрій Сергійович Балашов народився 12 березня 1949 року в місті Шадринськ Курганської області у великій робітничій сім'ї[1].
У 12 років здобув перший розряд з шахів[2], а в 15 років став наймолодшим майстром спорту СРСР. Першим тренером був Володимир Олександрович Дюков.
У 1961 і 1962 роках ставав чемпіоном міста Шадринська, а 1964 року — чемпіоном Курганської області з шахів.
У 1972 році закінчив шахове відділення Державного центрального ордена Леніна інституту фізичної культури. Його дипломна робота була присвячена творчості Боббі Фішера.
1970 року виграв чемпіонат Москви, а 1977 став чемпіоном Литви. Посів друге місце після Анатолія Карпова в чемпіонаті СРСР 1976 року. Неодноразово представляв СРСР на командних змаганнях, зокрема на чемпіонатах світу серед студентів 1971, 1972 і 1974 років, в командних чемпіонатах Європи 1970, 1973, 1977 і 1980 років, а також на XXIV-й олімпіаді 1980 року, де команда СРСР стала переможницею.
Учасник змагань на першість світу (від 1969). Зональні турніри ФІДЕ: 1975 — 1-4-е, 1978 — 1-е, 1985 (чемпіонат СРСР) — 4-6-е місця; Міжзональний турніри: Маніла (1976) і Ріо-де-Жанейро (1979) — 7-9-е, Толука-де-Лердо (1982) — 9-10-е, Таско (1985) — 16-е місця (не закінчив змагання через хворобу).
Найкращі результати в інших міжнародних змаганнях: Гастінгс (1965/1966, побічний турнір; 1966/1967, 1985–1986) — відповідно 1-2-е, 3-5-е і 3-4-е; Скоп'є (1970) — 5-е; Вейк-ан-Зеє (1973 і 1982) — 2-е і 1-2-е; Таллінн (1973) — 3-6-е (з Бронштейном, Кєресом і Спаським); Сьєнфуегос (1975) — 2-3-е; Галле (1976) і Карловац (1979) — 1-е; Лон-Пайн (1977) і Мюнхен (1979) — 1-4-е; Лон-Пайн (1980) — 3-7-е; Сочі (1980) — 2-е; Ганновер (1983) і Юрмала (1985) — 3-е; Гельсінкі (1983, 1984) — 4-е і 1-е; Мінськ (1986) і Дортмунд (1987) — 1-е; Воронеж (1987) і Мальме (1987 / 1988) — 1-2-е місця.
Член символічного клубу переможців чемпіонів світу Михайла Чигоріна (1980).
Шахіст активного позиційного стилю, любить тактичну боротьбу.
Відомі успіхи Балашова на тренерській ниві. Серед тих, кому він у різні роки допомагав — чемпіони світу Анатолій Карпов і Борис Спаський. 1978 року Балашов удостоєний звання «Заслужений тренер СРСР», а в 2005 році — «Заслужений тренер ФІДЕ»[3].
За досягнення в галузі шахів нагороджений орденом «Дружба народів» (1981)[4].
На початку 1990-х років в Кургані була створена «Школа гросмейстера Ю. С. Балашова». Працює "Школа Ю. С. Балашова "в Набережних Челнах.
Від 2001 до 2009 року в Шадринську проводився турнір на призи Юрія Балашова.
Дружина (з 1971) Олена Юріївна (нар. 1949, Шмідке) — шаховий майстер.
У них п'ятеро дітей: Наталія (нар. 1972), Ольга (нар. 1976), Олексій (нар. 1983), Тетяна (нар. 1985), Олександр (нар. 1987).
|
- Шахи: енциклопедичний словник / гол. ред. А. Є. Карпов. — М.: Радянська енциклопедія, 1990. — С. 26. — 624 с. — 100 000 екз. — ISBN 5-85270-005-3.
- Особова картка Юрія Балашова на сайті ФІДЕ
- Партії Юрія Балашова в базі Chessgames
- Особиста картка Юрія Балашова [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті 365chess.com
- Особиста картка Юрія Балашова [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] на сайті OlimpBase.org
- Юрій Балашов: «Я тренував чемпіонів світу» [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] Інтерв'ю (рос.)
- ↑ Балашов Юрій Сергійович [Архівовано 22 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Особи Зауралля: БАЛАШОВ Юрій Сергійович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Arbiters — Trainers [Архівовано 3 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Москва Шахова. Юрію Балашову — 60! [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)