Бахметєва Софія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахметєва Софія Петрівна
Народилася1848
Смольково (Лямбірський район), Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія
Померла1910
Зеленогорськ, Виборзька губернія, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
РідHouse of Bakhmetevd
МатиБахметєва Софія Андріївна
У шлюбі зMikhail Khitrovod

Софія Петрівна Бахметєва, у шлюбі Хитрово (нар. 1848, село Смольково, Пензенська губернія — пом. 1910, Теріоки, Виборзька губернія) — прийомна донька графа Олексія Толстого, дружина дипломата і поета Михайла Хитрово, власниця петербурзького салону. Кохана і муза мислителя Володимира Соловйова.

Походження та дитинство

[ред. | ред. код]

У її матері, Софії Андріївни Бахметєвої, був роман з князем Григорієм Миколайовичем Вяземським, що закінчився вагітністю. Князь відмовився одружитися і був викликаний на дуель. Внаслідок дуелі, що відбулася в 1847 році в Петровському-Розумовському, брат Софії, Юрій загинув[1]. 29 лютого 1848 році, поза шлюбом, з'явилася на світ Софія[2], яку, щоб уникнути скандалу, оформили як племінницю, — доньку брата Петра.

Софія провела свої дитячі роки в селі Смольково, в маєтку дядька, Петра Андрійовича Бахметєва. У 1857 році, внаслідок продажу маєтку, переїхала з матір'ю до Санкт-Петербурга. У 1860-ті роки вона була активною учасницею літературних салонів, світських заходів. За монгольські риси обличчя в суспільстві Софію Петрівну називали Туранською Євою і Степовою Мадонною. За відгуками сучасника, вона була дуже цікавою особистістю[3]:

Щось загадкове, щось невисловлене читалося охоче, але ніколи не дочитувати в її розумних рисах. Вона не розкривалася цілком ніколи, як не робить цього квітка лотоса при сонячному світлі. Втім, сфінкс сидить в будь-якій жінці, поки вона не одружиться.

Шлюб з Хитрово

[ред. | ред. код]

У 1863 році мати Бахметєвої оформила шлюб з Олексієм Толстим і намагалася знайти вигідну партію для своєї дочки. У 1868 році чоловіком Софії Петрівни став її двоюрідний брат[4], Михайло Олександрович Хитрово, дипломат і поет. Після весілля вона жила з чоловіком в Константинополі, але перед самою російсько-турецькою війною 1877—1878 років повернулася до Петербурга.

Розлучившись фактично з чоловіком, оселилася в будинку матері. Обидві вони серед петербурзького вищого світу були «великі мисливиці до філософії, багато читали і навіть ходили для цього до Публічної бібліотеки»[5]. Підтримувала знайомство з багатьма діячами літератури і мистецтва — А. Фетом[6], В. Соловйовим, М. Страховим, Е. Ухтомським та іншими.

Відносини з Соловйовим

[ред. | ред. код]

У 1877 році Софія Петрівна познайомилася з 24-річним Володимиром Сергійовичем Соловйовим, відомим релігійним філософом, поетом, публіцистом. Своє кохання до неї Соловйов проніс через все життя. Деякий час Софія Петрівна вважалася його нареченою. Але їх шлюб так і не відбувся. Вони розлучалися і знову сходилися. В 1896 році, після смерті М. А. Хитрово, Соловйов знову зробив пропозицію Софії Петрівні, але вона відмовила, бо вже готувалася стати бабусею.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Софія Петрівна активно займалася благодійною діяльністю. Володіла маєтком Нікольське-Урюпіно під Звенигородом і 1030 десятин землі в Шліссельбурзькому повіті. Померла 22 вересня 1910 року [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] в Теріокі.

В шлюбі народила дітей:

  • Єлизавета (1870—після 1918), фрейліна, заміжня за Георгієм Олександровичем Мухановим (1870—1933).
  • Андрій (1872—1900), лейтенант гвардійського екіпажу, одружений з княжною Оленою Миколаївною Голіциною (1867—1943).
  • Григорій (1875—1916), випускник Пажеського корпусу, колезький радник.
  • Марія (1877—1956), в першому шлюбі з Нікітським, у другому — з Євгеном Миколайовичем Грушецьким.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Стафеев Г. И. Сердце полно вдохновенья: Жизнь и творчество А. К. Толстого. — Тула, 1973.
  2. ↑ Бахметьева, Софья Петровна. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 1 червня 2022.
  3. ↑ К. Ф. Головин. Мои воспоминания. Том 1.— СПб., 1908. — С. 220.
  4. ↑ Ближайшие предки и потомки его матери Вяземской Е. Н. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 1 червня 2022.
  5. ↑ Из письма Н. Н. Страхова — Л. Н. Толстому 4-5 апреля 1877 года [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ С. А. Толстая, С. П. Хитрово и Фет: К истории отношений. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бахметєва_Софія_Петрівна&oldid=36526455