Бахметєва Софія Андріївна
| Бахметєва Софія Андріївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1827 Смольково (Лямбірський район), Саранський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія |
| Померла |
1895 Лісабон, Португалія |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | господиня літературного салону |
| Титул | графиня |
| Рід | House of Bakhmetevd |
| У шлюбі з | Толстой Олексій Костянтинович[1] |
| Діти | Бахметєва Софія Петрівна |
Софія Андріївна Бахметєва (у першому шлюбі Міллер, у другому графиня Толстая; нар. 1827, село Смольково, Пензенська губернія — пом. 1895, Лісабон)[2] — дружина письменника Олексія Костянтиновича Толстого. Підтримувала знайомство з багатьма відомими діячами мистецтв свого часу — Іваном Тургенєвим, Федором Достоєвським, Афанасієм Фетом, Володимиром Соловйовим та іншими. Тітка відомого філософа і поета Д. М. Цертелєва.
Дитинство і юність[ред. | ред. код]
Батько — Андрій Миколайович Бахметєв.
Попри те, що народилася 1827 року в провінції, була дуже освіченою та мала допитливий розум. Знала чотирнадцять іноземних мов. Багато читала, поглинала новинки європейської літератури й уважно стежила за вітчизняною літературою[3].
У молоді роки мала роман з князем Григорієм Миколайовичем В'яземським, внаслідок якого завагітніла. Мати Бахметєвої висунула звинувачення князю, суть яких полягала в тому, що той затягував час з одруженням з її донькою. Князя викликали на дуель. В результаті дуелі, що відбулась 1847 року в Петровському-Розумовському, загинув брат Софії, Юрій[4].
А 29 лютого 1848 року, поза шлюбом, народилась дочка, Софія Бахметєва[5]. Щоб уникнути чуток, дитину оформили як племінницю, дочку брата Петра.
Перший шлюб[ред. | ред. код]
Після смерті брата Софія Андріївна Бахметєва не змогла стриматись, коли її звинувачували у його смерті. Вона покинула родовий маєток Смольково і поспішно вийшла заміж за Лева Міллера — племінника Катерини Львівни Толстої, яка була матір'ю Федора Івановича Тютчева. Лев — блискучий офіцер-кавалергард, однак це не принесло щастя Софії. Подружжя довго жили окремо і вони мало спілкувалися між собою[6].
Роман з Олексієм Толстим[ред. | ред. код]
У січні 1851 року Софія Міллер познайомилася на маскараді у Большому театрі з Іваном Тургенєвим і графом Олексієм Толстим. Софія Андріївна була в масці і заінтригувала Тургенєва, тому вони домовилися про повторне побачення. Іван Сергійович взяв з собою мовчазного Толстого за компанію. Побачивши Софію без маски, Тургенєв був сильно розчарований. Пізніше він скаже:
«Що ж я тоді побачив? ...
...Лице чухонського солдата в спідниці! »
Незважаючи на некрасиве обличчя, у неї була гарна фігура і, крім того, вона була досить привабливою і товариською. За словами сучасника, Софія Андріївна " була живим доказом, що чарівність не потребує краси. Риси обличчя її достоїнством не були, але розумні очі і розумний теж золотий голос придавали найменшому її слову щось особливо захоплююче"[7]. Пізніше відбулася приємна бесіда за чаєм, в ході якої Тургенєв занудьгував, а Олексій Костянтинович, навпаки, був зачарований. Незабаром він присвятив їй наступні рядки:
Серед гамірного балу, випадково, У тривозі мирської суєти, Тебе я побачив, але таємниця
Твої покривала риси.
Пізніше ці рядки лягли в основу знаменитого романсу Петра Чайковського.
Однак, поки Олексій Костянтинович складав романтичні вірші і писав їй листи, у Софії трапився пристрасний роман з Дмитром Григоровичем під час поїздки до Саратова[8]. Скоро до Толстого дійшли неприємні чутки. Він одразу ж зібрався і поїхав до Смольково, в маєток Бахметєвих, для того щоб вимагати пояснень. Спокійно вислухавши Олексія Костянтиновича, Софія розповіла йому історію всього свого життя. Гнів Толстого змінився на ніжність, і він зрозумів, що він та людина, яка позбавить її від поганого минулого і подарує сімейне щастя. Але проти шлюбу була мати Толстого, яка вважала Софію жахливою жінкою, і чоловік, який не давав їй розлучення…
Вони зустрічалися зрідка, таємно. Лише коли під час Кримської війни Толстой захворів на тиф, Софія, не криючись, приїжджала виходжувати його. Нарешті, після смерті матері Олексія Костянтиновича, через 12 років після знайомства вони обвінчалися в Дрездені, в грецькій церкві.
Життя в шлюбі з Олексієм Толстим[ред. | ред. код]
Спочатку життя у молодят складалася щасливо і гармонійно. Толстой ніколи не ревнував дружину до минулого, він тільки безмежно беріг її.
«Бідне дитя, з тих пір, як ти кинута в життя, ти знала тільки бурі і грози… Мені важко навіть слухати музику без тебе. Я ніби через неї зближуються з тобою!»
Але Софія Андріївна не могла все життя залишатися тихою, скромною дружиною. Вона нудьгувала. Взимку нудьгувала в Європі, демонструючи розкішне життя. А влітку нудьгувала в маєтку. Кликала Олексія Костянтиновича на прізвище: «Які дурниці ти говориш, Толстой!» Він її дратував. Вона не вважала за потрібне приховувати від нього, що ставить Івана Тургенєва як письменника набагато вище[9].
Це дуже засмучувало Олексія Костянтиновича і відбивалося на його здоров'ї. Його мучили головні болі, астма, невралгія. Хтось порадив йому знімати біль морфіном[8]. Пізніше це і привело до крнчини — 1875 року він помер від передозування.
Подальші роки життя і смерть[ред. | ред. код]
Після похорону чоловіка Софія Андріївна переїждхала до Петербурга[прим. 1]. У себе в вітальні вона влаштувала літературний салон, де регулярно збиралися письменники, поети і впливові люди. На одному з таких вечорів вона зав'язала романтичне знайомство з Федором Достоєвським, і він став її частим гостем, до самої його смерті в 1881 році.
Решту життя Софія Андріївна багато подорожувала і померла 1895 року в Лісабоні. За заповітом її перепоховали в маєтку Червоний Ріг, поруч з Олексієм Костянтиновичем[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- Примітки
- ↑ З 13 по 14 червня 1877 року її відвідав у Червоному Розі відомий філософ Володимир Соловйов.
Лукьянов С. М. О Владимире Соловьёве в его молодые годы: Материалы к биографии. В 3 кн. Кн. 3. Вып. 2. — М.: Книга, 1990. — С. 156, 166. — ISBN 5-212-00265-6 ; 5-212-00264-8
- Виноски
- ↑ С. Венгеров Толстой, Алексей Константинович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIII. — С. 442–447.
- ↑ В примечаниях к письму Н. Н. Страхова Л. Н. Толстому 4-5 апреля 1877 года [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (Полное собрание переписки / Оттавский ун-т. Славян. исследоват. группа; Гос. музей Л. Н. Толстого; Сост. Громова Л. Д., Никифорова Т. Г.; Ред. Донсков А. А. — 2003) указаны годы жизни: 1824—1892.
- ↑ Кондратьев А. А. Граф А. К. Толстой: Материалы для истории жизни и творчества. — СПб., 1912. — С. 31
- ↑ Стафеев Г. И. Сердце полно вдохновенья: Жизнь и творчество А. К. Толстого. — Тула, 1973.
- ↑ а б Персональный список «БАХМЕТЕВ»
- ↑ Алексей Толстой 12 лет добивался ее любви. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ К. Ф. Головин. Мои воспоминания. Том 1.— СПб., 1908. — С.217.
- ↑ а б Прочтение «Мадонна. Качели. Ревность». Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ 2015/08 О.Бугримова «Тайны А. К. Толстого». Архів оригіналу за 8 квітня 2000. Процитовано 3 квітня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Софія Міллер на сайті www.peoples.ru [Архівовано 5 лютого 2019 у Wayback Machine.].
| 1. 112557 | ||||||||||||||||
|
