Звенигород (Московська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Звенигород
Coat of Arms of Zvenigorod (Moscow oblast).png Flag of Zvenigorod (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Moskvariver-zvenigorod.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район міський округ Звенигород
Код ЗКАТУ: 46 430
Код ЗКТМО: 46730000001
Основні дані
Час заснування: 1152
Статус міста з 1781 року
Населення 12 900 (2010) [1]
Площа 48,1 км²[2]
Поштові індекси 143180
Телефонний код +7 +7 49869
Географічні координати: 55°44′ пн. ш. 36°51′ сх. д. / 55.733° пн. ш. 36.850° сх. д. / 55.733; 36.850Координати: 55°44′ пн. ш. 36°51′ сх. д. / 55.733° пн. ш. 36.850° сх. д. / 55.733; 36.850
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Веб-сторінка zvenigorod.ru
Карта
Звенигород (Росія)
Звенигород
Звенигород

Звенигород (Московська область)
Звенигород
Звенигород


CMNS: Звенигород на Вікісховищі

Звени́город (рос. Звенигород) — місто у Московській області РФ, відоме великою кількістю пам'яток історії та архітектури, зокрема сакральної.

Назва[ред. | ред. код]

На час заснування московського Звенигорода існували вже два міста з такою назвою в Південній Русі: Звенигород у Галицькій землі і Звенигород під Києвом. Думку про «перенесення назви» з території сучасної України уперше висловив В. І. Даль у «Записках Императорскаго Русскаго Географическаго общества», наводячи паралелі з топонімами Переяслав, Владимир, Галич, чий вторинний щодо назв українських міст характер сумнівів не викликає. Походження первинних ойконімів, проте, має кілька версій. Одна з них пов'язує «Звенигород» зі словами «дзвонити», «дзвеніти», «дзвін» і тлумачить назву як «місто, де при наближенні неприятеля дзвонять у дзвони» чи «місто з багатьма церквами, дзвіницями». Але більш ймовірною уявляється гіпотеза, що виводить назви міст від давньоруських імен типу Звенислав, Звенимир чи від гідронімів з тією ж основою (Звинеч, Звиняка, Звенига тощо)[3].

Розташування[ред. | ред. код]

Місто Звенигород розташовано на Клинсько-Дмитровській гряді Смоленсько-Московської височини на річці Москва за 46 кілометрів на захід від Москви та за 3 кілометри від залізничної станції Звенигород — кінцевого пункту гілки (16 кілометрів) від станції Голіцино на лінії Москва-Смоленськ. Середня температура січня −10 °C, липня +17 °C. Опадів 600 мм за рік.

Історія[ред. | ред. код]

Савино-Сторожевський монастир

1152 — ймовірна дата заснування Звенигорода Юрієм Довгоруким. Однак перша згадка про місто в літописах датується 1336 та 1382 рр.

14-16 ст. — важливий сторожовий пункт на західних підступах до Москви.

13391492 — центр Звенигородського удільного князівства.

1382 розгромлений ханом Тохтамишом

13981399 — на Сторожовий горі був заснований Савино-Сторожевський монастир який згодом став заміською резиденцією царя Олексія Михайловича.

1708 Звенигород був приписаний до Московської губернії

1784 Звенигород був перебудований, отримав прямокутне планування

19 ст залишався повітовим містом із слаборозвинутою торгівлею, 1861 року у місті нараховувалось декілька ремісничих закладів та пивоварений завод.

Символіка Звенигорода[ред. | ред. код]

Звенигород мають власну символіку: герб та прапор. Сучасна версія герба ухвалена 28 березня 2003 року. Герб Звенигорода у блакитному полі срібний дзвіночок з золотими візерунками. [4] Прапор міста ухвалено 28 березня 2003 року. Це прямокутне полотнище з співвідношенням ширини до довжини 2:3, який відтворюють гербову композицію. [5]

Російська Швейцарія[ред. | ред. код]

Центр Звенигорода з висоти пташиного польоту

Місто часто називають «Російською Швейцарією» — завдяки мальовничій місцевості, лікувальним джерелам. Завдяки мальовничій місцевості тут проводили літній сезон письменники та художники, зокрема М. М. Карамзін (1802), О. І. Герцен (1830-40), А. П. Чехов (1884-87), І. І. Левітан, О. К. Саврасов, А. Ю. Архипов, І. Ю. Рєпін[6]. У місті знаходиться санаторій «Звенигород»[7].

Храми[ред. | ред. код]

Звенигород був релігійним центром середньовічного Московського князівства. Передзвін — найкращий музичний супровід для огляди тутешніх середньвічних храмів, фресок Андрія Рубльова, ансамблю Савино-Сторожевського монастиря, який зберігся майже без змін з XVII століття. У місті окрім того знаходиться Успенський собор, Вознесенський Собор, церква Олександра Невського.

Культура[ред. | ред. код]

І. І. Левітан. Савинська Слобода, 1884 р.
  • Історико-архітектурний музей (у Савино-Сторожевському монастирі)
  • Музей С. І. Танеєва в Дюдьково
  • Ансамбль Савино-Сторожевського монастиря — головна пам'ятка архітектури міста, діючий монастир заснований у 1398 році.
  • Ансамбль колишніх садиб Єршово, Олсуф'євих, Лопухіних.
  • Культурний центр імені Любові Орлової[8]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Місто Звенигород має величезну кількість пам'яток архітектури. Найцікавішими з них є Супоневський Посад, городище Дяковської культури, комплекс Савино-Сторожевського монастиря, численні приватні садиби, церква князя Олександра Невського, церква Різдва Христового, церква Різдва Пресвятої Богородиці, комплекс забудови вул. Луначарського, комплекс забудови Вознесенської площі, комплекс забудови східної частини Московської вулиці, церква Преображення Господнього. [9]

Населення[10][ред. | ред. код]

Рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол
1856 2.4 1959 8.8 1998 14.5 2007 13.1
1859 1.7 1970 10.6 2000 14.0 2008 12.9
1897 2.4 1979 12.3 2001 13.7 2010 12.9
1926 3.1 1989 15.8 2003 12.2 2011 16.4
1931 3.7 1992 15.5 2005 13.7 2012 16.9
1939 6.3 1996 15.0 2006 13.4 2013 17.3

Економіка[ред. | ред. код]

У місті налагоджено виробництво музичних інструментів, канцелярських виробів, дитячих іграшок, спортивного інвентаря, галантерейних виробів.

Видатні особи, пов'язані із Звенигородом[ред. | ред. код]

[11]

Примітки[ред. | ред. код]