Координати: 45°22′44″ пн. ш. 10°47′45″ сх. д. / 45.37888889° пн. ш. 10.79583333° сх. д. / 45.37888889; 10.79583333

Битва при Кустоці (1848)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при Кустоці (1848)
Австро-італійська війна 1848—1849 років
Битва при Кустоці (1848)
Битва при Кустоці (1848)
Битва при Кустоці (1848)
45°22′44″ пн. ш. 10°47′45″ сх. д. / 45.37888889° пн. ш. 10.79583333° сх. д. / 45.37888889; 10.79583333
Дата: 2425 липня 1848 року
Місце: Кустоца, поблизу Верони, Ломбардо-Венеціанське королівство
Результат: Перемога Австрії
Сторони
Сардинське королівство Австрійська імперія Австрійська імперія
Командувачі
Карл Альберт,
Еусебіо Бава,
Етторе де Соннац
Йозеф Радецький,
Євген Вратислав фон Мітровиц-Нетолицький,
Константин д'Аспре
Військові сили
22 000 33 000

Битва при Кустоці (1848) (італ. Battaglia di Custoza, нім. Schlacht bei Custozza) — битва, яка відбулась 24 липня — 25 липня 1848 року між військами Сардинського королівства під командуванням короля Карла Альберта та Австрійської імперії під командуванням фельдмаршала Йозефа Радецького під час Австро-італійської війни 1848—1849 років, яку в Італії називають «першою війною за незалежність».

Передумови

[ред. | ред. код]
Чотирикутник фортець

У березні 1848 року Мілан повстав проти австрійської окупації. Карл Альберт підтримав повстання й оголосив війну Австрії. Венеція також заявила про свою незалежність від Австрії. Австрійський фельдмаршал Радецький відвів свої війська з Мілана на оборонні позиції, що складались із чотирьох фортець, відомих як чотирикутник: Верона, Мантуя, Песк'єра, і Леньяго. П'емонтці після нетривалої облоги взяли Песк'єру, але Радецький отримав істотне підкріплення.

Битва

[ред. | ред. код]

У липні Карл Альберт та його армія перетнула річку Мінчо з наміром зайняти стратегічні пагорби біля міста Кустоца. Радецький відповів рішучим контрнаступом. У дводенному бою після запеклої боротьби він завдав важкої поразки П'ємонту. Обидві сторони зазнали важких втрат — кожна армія втратила більшу частину своїх військ.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Перемога Радецького призвела до відступу п'ємонтців із Ломбардії і змусила їх підписати мирний договір з австрійцями. Коли війна відновилась у березні 1849 року, Радецький переміг у битві від Новарою, в результаті чого Карл Альберт зрікся престолу на користь свого сина, Віктора Емануїла. До серпня Радецький відновив владу австрійців у всіх італійських провінціях.

Посилання

[ред. | ред. код]