Булюбаш Євген Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Булюбаш Євген Григорович
Народження1 вересня 1873 року
Полтава, Російська імперія
Смерть2 жовтня 1967 року
Мартінсбург)
ПохованняВальдфрідгоф
ПриналежністьРосія Росія
Рід військІнфантерія
ОсвітаПавловське військове училище
Роки служби19021920 роки
Званнягенерал-майор
КомандуванняQ4385795?
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
,
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня

Євген Григорович Булюбаш (1 вересня 1873 року, Полтава - 2 жовтня 1967 року, Мартінсберг, Західна Вірджинія, США) - генерал-майор, учасник Першої світової війни і Білого руху, військовий викладач.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походження і навчання

[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1873 в Полтаві у дворянській родині.

Вступив у Володимирський Київський кадетський корпус, який закінчив в 1892 році.

З 1 вересня 1892 року вступив на військову службу. У 1894 році закінчив Павлівське військове училище. 8 серпня 1894 року випустився підпоручиком в лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку. У 1898 році підвищений до поручика.

Закінчив у 1900 році Миколаївську академію Генштабу (по 2-му класу 2-го розряду).

Рання кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1902 році отримав звання штабс-капітана.

З 1904 року командував ротою Павловського військового училища.

У 1906 році - капітан.

У 1912 році - полковник [1] [2].

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Напередодні Першої світової війни служив в 170-му піхотному Молодечненському полку, з яким і пішов на фронт. Учасник Східно-Прусської операції, 14 серпня 1914 року під час виконання обов'язків парламентера потрапив під обстріл в районі укріплення Летцен і отримав важке поранення.

З жовтня 1915 року - викладач Павловського військового училища, командир батальйону училища (не раніше ніж до 1916 року).

У 1917 році знову на фронті, як командир П'ятигорського 151-го піхотного полку [1] [2].

Учасник Білого руху

[ред. | ред. код]

У Добровольчої армії з 3 грудня 1917 року. Начальник гарнізону міста Новочеркаська. Учасник "Крижаного походу", в якому командував 1-м (офіцерським) батальйоном Корнилівського полку.

З грудня 1918 року - в складі Донський армії. Командир 1-го Донського пластунського батальйону (потім розширеного до полку). В кінці 1918 року після повторного важкого поранення остаточно залишив військові дії. Переведений командуванням в тил на посаду викладача Кубанського Олексіївського військового училища.

У 1920 році в Криму, звідки в листопаді евакуйований з частинами Російської армії в Галліполі. [1] [2].

Еміграція та останні роки

[ред. | ред. код]

У Галліполі 21 березня 1921 року був переведений в чин генерал-майора за сукупністю бойових заслуг. Після Галліполійського сидіння в 1922 році переїхав до Болгарії.

З початком Другої світової війни переїхав до Німеччини в місто Мюнхен. У 1950 році емігрував до США.

Помер в 1967 році в місті Мартінсберг (штат Західна Вірджинія, США ). За заповітом його прах був перенесений в Мюнхен і похований поруч з могилою дружини на кладовищі Вальдфрідгоф [1] [2].

Література

[ред. | ред. код]
  • Рутич Н. Н. Біографічний довідник вищих чинів Добровольчої армії та Збройних Сил Півдня Росії: Матеріали до історії Білого руху., 2002.
  • Волков С. В. Офіцери російської гвардії: Досвід мартирологу. - М.: Русский путь, 2002.
  • Список полковникам по старшинству. Складено по 01.03.1914. З-Петербург, 1914.
  • Список полковникам по старшинству. Складено по 01.08.1916. Петроград, 1916.
  • Перший Кубанський «Крижаний» похід. М. 2001.

Примітка

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Булюбаш Євген Григорович. (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні.
  2. а б в г История Полтавы. Персоналии

Посилання

[ред. | ред. код]