Київський Володимирський кадетський корпус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський Володимирський кадетський корпус
VKKK 01.JPG
Будівля, в якій з 1857 року розміщувався Київський Володимирський кадетський корпус
На службі 18521919
Країна Російська імперія Російська імперія
Тип початкове військове училище
Роль підготовка молоді до військової кар'єри
Чисельність 400 кадетів
У складі батальйон, що складається з 5 рот
Гарнізон/Штаб Київ

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі
Кадетський Володимирський корпус, 1911 рік

Київський Володимирський кадетський корпус був заснований імператором Миколою І 1846 року. Кошти на його будівництво зібрали дворяни Київської, Волинської, Подільської, Херсонської та Таврійської губерній. Тоді ж народилася й назва корпусу — «Володимирський» на честь новонародженого онука імператора — великого князя Володимира Олександровича.

Місце для будівництва також обрав сам імператор — на околиці міста, в Шулявському гаю, який з того часу отримав нову назву — «Кадетський». Перших своїх вихованців Корпус прийняв 1852 року. У 1852–1857 роках він розміщувався у приміщенні, де пізніше була Перша гімназія, а у 1857 році Корпус переїхав у власне приміщення на Кадетському шосе (нині — Повітрофлотський проспект, 6), збудоване за проектом архітектора Івана Штрома (Н-подібна будівля).

В корпусі навчалися діти з дворянських сімей. Серед його випускників були Олексій Ігнатьєв (1877–1954, син київського генерал-губернатора, військовий, розвідник і автор роману «П'ятдесят років в строю»), Сергій Остапенко (1881–1937, економіст, голова уряду УНР в 1919 р.), Микола Бердяєв (1874–1948, відомий філософ-екзистенціоналіст), Микола Духонін (1876–1917, останній головнокомандувач Збройних сил імперії, який відмовився підкоритися більшовикам і почати громадянську війну), Олексій Тілло (1839–1899, російський географ і картограф), Микола Крилов (1879–1955, український математик, механік, професор, доктор математики, академік ВУАН, АН СРСР, заслужений діяч науки УРСР) та інші.

У 1918 році заняття у корпусі припинилися, а восени 1919 року вихованців та викладачів, які залишилися, евакуювали в Одесу, більшість з них згодом опинилася в еміграції.

В радянський час будівлі корпусу опинилися у розпорядженні військових. Після Другої світової війни тут розміщувалося командування Київського військового округу, а з 1991 — Міністерство оборони України.

Керівники навчального закладу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кадетские корпуса XIX — нач. ХХ вв. : украинское измерение (система обучения и воспитания) / А. Г. Барадачев, В. В. Цыбулькин, Л. Н. Рожен; Фонд ветеранов внешней разведки. — К. : Преса України, 2012. — 272 с.: ил. (рос.)
  • Дубинский В., Аустрин Г. Владимирский Киевский кадетский корпус // Военная быль. — 1967. — № 83. — январь. (рос.)
  • Политанский А., Стацевич А. Владимирский Киевский кадетский корпус: Киев — Одесса — Панчево — Сисак — Сараево // Кадетская перекличка. — 1975. — № 13. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]