Бунге Микола Миколайович
| Микола Миколайович Бунге | |
|---|---|
| Народився | 5 (17) лютого 1885 Київ, Російська імперія |
| Помер | 1921 Крим |
| Місце проживання | Київ, Сімферополь |
| Національність | німець |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Київський університет Св.Володимира |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Київський університет Св.Володимира, Таврійський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | магістр хімії |
| Нагороди | |  |
Микола Миколайович Бунге (нар. 5 (17) лютого 1885, Київ, Російська імперія — пом. 1921 чи 1922, Крим) — російський та український хімік німецького походження. Викладач Київського університету, професор Таврійського університету. Син хіміка Миколи Андрійовича Бунге.
Микола Бунге народився 17 лютого 1885 року в Києві в родині професора Київського університету Миколи Андрійовича Бунге та його дружини Євгенії Порфиріївни Шиповської. Мав старшу сестру Катерину, надалі поетесу та перекладача.
Навчався у Першій київській гімназії з 1897 до 1904 року.
У 1905—1906 роках стажувався в лабораторіях Женеви та Лейпцигу. У 1910 році закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Отримав золоту медаль за дипломну роботу «Дія йоду на срібні солі карбонатних кислот», магістр хімії (1913).[1]
Далі викладав в університеті. У 1915 році працював у лабораторії професора Олексія Альбицького в Харківському університеті. 1916 року призначений приват-доцентом Київського університету, читав лекції з хімії. Під час Першої світової війни був начальником лабораторії Обласного земського комітету Південно-Західного фронту.[1]
Після створення Таврійського філіалу Київського університету в травні 1918 року був одним з декількох викладачів (також з Матвієм Тихомандрицьким, Леоном Кордишом, Миколою Кузнєцовим, Миколою Криловим та інші), які сформували фізико-математичний факультет.[2] З 1918 року перебував на посаді штатного доцента з хімії Таврійського університету, з 1919 — екстраординарний професор хімії.
Микола Бунге створив бібліотеку при Хімічній лабораторії університету, подарував їй значну частину власного зібрання книжок.[3]
У травні 1920 року за ініціативи професора Володимира Вернадського при Кримському товаристві природознавців та любителів природи було створено Комісію з вивчення виробничих сил Криму, одним з членів якої було обрано Миколу Бунге.[4] Паралельно працював членом лекторської колегії Народного університету в Сімферополі в 1920—1921 роках.[5] У 1920 році також був організатором Комісії для дослідження дубильних матеріалів Криму[6].
Нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеню. Був власником маєтку Розсошки Таращанського повіту Київської губернії.[1]
Згідно з листом чекіста та уповноваженого з боротьби проти голоду РРФСР Олександра Ейдука[ru] Микола Бунге покінчив життя самогубством, не витримавши страждань під час голоду в Криму 1921 року.[7] Згідно з листом Володимира Вернадського помер 1922 року через психіатричний розлад[6].
Дружина — Ніна Миколаївна (1880—1938), походила з небагатої шляхти, народилася в Вільні, випускниця гімназії, сестра та племінниця після 1917 року мешкали у Франції. Попередньо була в шлюбі, мала в ньому сина Всеволода Михайловича Гречиса (можливо 1908 року народження). Після смерті чоловіка отримувала допомогу від емігрантів у 1920-1930-х роках, а також займалася благодійною діяльністю. 1932 року була заарештована на 2 місяці за ніби-то шпіонаж. Знову арештована 1937 року в рамках польської операції НКВС, 25 січня 1938 року засуджена до страти, а 4 лютого розстріляна й похована у Биківні під Києвом[6].
Мали доньку Наталію (1915—2001), яка у 1938 році навчалася в Київському університеті, а померла в Парижі.[6]
- ↑ а б в Малій, Ольга (2007). Родовід Бунге (PDF). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : збірник наукових праць. Київ (15): 74—97. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016.
- ↑ История Становление физической науки в Крыму. Физико-технический институт(рос.)
- ↑ [Калмикова М. М. Особові книжкові зібрання у фондах Наукової бібліотеки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (1918—1941): історія формування та зміст. — Рукопис. Автореферат дисертації на ступінь кандидата історичних наук. Київ, 2010]
- ↑ Лавров, В. (2013). В.И. Вернадский и Комиссия по изучению естественных производительных сил Крыма: новые материалы. Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Збірник статей (рос.) . Київ (18): 55—63. Архів оригіналу за 1 липня 2018.
- ↑ Бунге Николай Николаевич. Профессора Таврического университета. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
- ↑ а б в г В. І. Вернадський і Україна: з листування. Кн. 1 : А—І [Електронне видан-ня / НАН України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вер-надського, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства; авт. та упоряд.: С. М. Кіржаєв, К. Є. Новохатський, Л. М. Яременко [та ін.]; редкол.: А. Г. Загородній (голова), О. С. Онищенко (заст. голови) [та ін.]. — Текст і граф. дані. — Київ, 2018. — 572 с. ISBN 978-966-02-8431-9 (загальний)ISBN 978-966-02-8433-3 (електронне видання)], с. 102—106
- ↑ То о чем давно забыли..Крым, 1921 год. Блог «Битва за Атлантику». Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 1 лютого 2017.
- Малій, Ольга (2007). Родовід Бунге (PDF). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : збірник наукових праць. Київ (15): 74—97. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016.