Крилов Микола Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Митрофанович Крилов
Народився 17 (29) листопада 1879(1879-11-29)
Петербург
Помер 11 травня 1955(1955-05-11) (75 років)
Москва
Місце проживання Петербург,Крим,Київ, Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
УРСР УРСР
СРСР СРСР
Галузь наукових інтересів математика, математична фізика, механіка
Alma mater Київський кадетський корпус
Петербурзький гірничий інститут
Вчене звання академік ВУАН
академік АН СРСР
Науковий ступінь доктор математики
Відомі учні Боголюбов Микола Миколайович
Відомий завдяки: заклав основи нелінійної механіки
Теорема Крилова-Боголюбова
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора(1944),Орден Трудового Червоного Прапора(1945), Орден Леніна (1949)

Крилов Микола Митрофанович (17 (29) листопада 1879(18791129), Петербург, Російська імперія — 11 травня 1955, Москва, СРСР) — український математик, механік. Професор (1912), доктор математики (1917), академік ВУАН (1922), чл.-кор. АН СРСР (1928), академік АН СРСР (1929), заслужений діяч науки УРСР (1939).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в м. Санкт-Петербург у сім’ї сенатського чиновника. Виріс у родовому маєтку батька в с. Ковганівка (нині село Брусилівського р-ну Житомирської обл.).

1889 був зарахований до Київського кадетського корпусу.

По закінченні навчання в ньому 1897 подав прохання на ім’я ректора Київського ун-ту зарахувати його вільним слухачем фізико-математичного ф-ту. Однак йому було відмовлено через те, що він не пройшов курсу вивчення класичних мов (їх не викладали в кадетському корпусі).

1897 року поступив до Петербургського гірничого ін-ту.

Будучи студентом інституту, М. М. Крилов отримав премію ім. Г. А. Тіме за студентську роботу з математики. По закінченні навчання 1902 за рекомендацією проф. І.П.Долбні був залишений на кафедрі вищої математики для підготовки до звання професора.

Цього ж року поїхав за кордон для поглиблення своїх знань і налагодження наукових зв'язків із західноєвропейськими колегами. В Італії опублікував свою першу працю.

1910 повернувся на Батьківщину. Деякий час, згідно з даними краєзнавців м. Брусилів, проживав у родинному маєтку в Ковганівці, завершив тут написання праці «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4-го порядка, и о разложении по полиномам Якоби» (Киев, 1911), за яку 1911 йому було присвоєно наукове звання ад’юнкт-професора Гірничого ін-ту по кафедрі математики.

З 1911 року почав читати лекції в інституті.

1912 - обраний професором Петербургського гірничого ін-ту.

1914 опублікував курс лекцій з диференціального та інтегрального обчислювання.

1915 захворів на туберкульоз і поїхав на лікування до Криму. Став ініціатором відкриття в Криму філіалу Київського ун-ту, в якому могли б навчатися хворі студенти (згодом ця ідея була підтримана проф. Д.О.Граве, і 1918 такий філіал було створено).

1917 Київський ун-т присвоїв йому вчений ступінь доктора математики honoris causa за обґрунтування ним методу Рітца (Application of the method of W.Ritz to a system of differentiaequations. «Известия РАН», 1917, 11, № 8; Sur les generalisations de la methode de Walter Ritz. «С. r. Acad. sci.», Paris, 1917, № 164).

Невдовзі потому почав працювати в Лівадії в Таврійському філіалі Київського ун-ту.

Після окупації Криму військами Антанти філіал було переведено до м. Сімферополь і Крилов став професором, завідувачем кафедри математики Кримського (Таврійського) ун-ту.

Друкувався в журналі «Записки математического кабинета Таврического университета» (тут побачили світ понад 20 його праць).

02.01.1922 його обрали дійсним членом ВУАН і він переїхав до Києва, очолив кафедру математичної фізики Інституту будівельної механіки ВУАН.

1923 одним з його учнів став М.Боголюбов.

Не раз виїздив за кордон, брав участь у роботі наукових конференцій і конгресів, читав лекції в наукових установах.

1924 взяв участь у роботі Міжнародного математичного конгресу в м.Торонто (Канада).

1926 читав лекції в Італії: спочатку в Неаполітанській АН і в Неаполітанському ун-ті, потім — у математичному ін-ті Болонського університету.

1927 читав лекції у Франції в Паризькому математичному товаристві й Паризькій АН, потім у Португалії — в Коїмбрському ун-ті (ще 1924 був обраний чл.-кор. Коїмбрської АН), а потім знову у Франції — у Страсбурзькому ун-ті.

1928 був обраний чл.-кор. АН СРСР й у вересні цього ж року брав участь у Міжнародному математичному конгресі в Болоньї (Італія).

У різні роки був обраний почесним членом:

Від 1930 разом з М.Боголюбовим розробляв асимптотичну теорію нелінійних коливань, створив з ним новий науковий напрям — нелінійну механіку, займався впровадженням теорії нелінійних коливань у практику. Кілька цих досліджень були з успіхом застосовані в різних галузях науки й техніки.

У роки радянсько-німецької війни 1941—1945 був спочатку евакуйований до Харкова, а потім до Уфи.

1943 переїхав до Москви. У нього загострилася давня легенева хвороба, він почав втрачати зір, однак продовжував працювати.

Загалом опублікував 185 наукових праць, переважно присвячених мат. фізиці, варіаційному та операційному численню.

Нагороджений 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1945), орденом Леніна (1949).

Помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

1964 президія АН УРСР на честь М.М.Крилова встановила премію його імені за видатні наукові роботи в галузі нелінійної механіки та прикладної математики.

Згідно з генеалогічними математичними розвідками Американського математичного товариства має 568 послідовників

Цікаві моменти біографії[ред.ред. код]

Життя та наукова праця М. М. Крилова були тісно пов´язані з Брусилівщиною, Житомирської області. В селі Ковганівка був родинний маєток вченого, тут у грудні 1910 р. він закінчив наукову працю «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4 порядка и о разложении по полиномам Якоби» з присвятою своїй матері. За цю роботу в 1911 році йому було присвоєно наукову ступінь ад'юнкта. Трохи пізніше в серпні 1915 р., тут же, в Ковганівці він написав наукову роботу «О минимальной задаче в теории дифференциальных уравнений колебаний упругого неоднородного стержня».

Праці:[ред.ред. код]

Избранные труды, т. 1—3. К., 1961.

Джерела[ред.ред. код]

  • Боголюбов М.М. Микола Митрофанович Крилов: До 35-річчя науково-педагогічної діяльності. «Вісті АН УРСР», 1940, № 1;
  • Боголюбов Н.Н. Николай Митрофанович Крылов: Краткий очерк жизни и научной деятельности. В кн.: Крылов Н.М. Избранные труды, т. 1. К., 1961;
  • Бородин А.И., Бугай А.С. Биографический словарь деятелей в области математики. К., 1973;
  • Митропольский Ю.А. Николай Митрофанович Крылов: К 100-летию со дня рождения. «Украинский математический журнал», 1979, т. 31, № 6;
  • Боголюбов А.Н. Математики. Механики: Биографический справочник. К., 1983;
  • Дудченко С.В. Биобиблиографический указатель «Великие ученые». «Культура народов Причерноморья», 2006, № 87;
  • Список математиків
  • Українські математики

Посилання[ред.ред. код]