Бурун-Кая
| Бурун-Кая | |
|---|---|
| |
| 44°40′55″ пн. ш. 33°53′15″ сх. д. / 44.681944444444° пн. ш. 33.8875° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Крим |
| Тип | фортеця і пам'ятка |
  Бурун-Кая Бурун-Кая (Україна)  Бурун-Кая Бурун-Кая (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бурун-Кая (також Калай-Бурун[1]) — руїни середньовічного укріпленого загону (притулку) IX—X століття.
Розташовані на однойменній скелі гірського масиву Курушлю[2], що утворює східний край Качинських воріт[1], за 1,5 км на захід від села Баштанівка. Мис обмежений з трьох сторін урвищами висотою 15—35 м, з підлогового боку плато було перегороджено стіною (товщиною близько 3 м і довжиною 87 м, що збереглася на висоту до 1,2 м), складеною з буту насухо, впритул до внутрішньої сторони якої є сильно зруйновані фундаменти якихось споруд. Площа укріплення 0,8 гектара (більша частина заросла лісом). На підставі підйомного археологічного матеріалу зміцнення датується приблизно IX-Х століттям, а мізерний культурний шар передбачає короткочасне епізодичне використання як притулок[3].
Руїни стін на Бурун-Кая були виявлені в 1938 кримським археологом В. П. Бабенчиковим[1], зміцнення згадував М. І. Рєпніков в рукописі 1940 «Матеріали до археологічної карти південно-західного нагір'я Криму»[4]. Є. В. Веймарн та М. Я. Чореф у книзі «Корабель на Качі» 1976 року визначали зміцнення центром якогось феодального уділу[5], за сучасними уявленнями ісар — притулок навколишніх жителів на випадок військової небезпеки[3]. Рішенням Кримського облвиконкому № 16 від 15 січня 1980 року руїни укріплення на скелі Бурун-Кая оголошені історичною пам'яткою регіонального значення[6].
- ↑ а б в Валентин Нужденко. Бурун-Кая (Калай-Бурун) — средневековая крепость-убежище на скальном мысе массива Курушлю над Качинскими воротами. Крымские маршруты. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ Туристическая карта Крыма. ЮБК. ЭтоМесто.ru. 2007. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ а б Мыц В.Л. Укрепления Таврики X - XV вв // / Ивакин, Г. Ю. — Киев : Наукова думка, 1991. — С. 129. — ISBN 5-12-002114-X.
- ↑ Н. И. Репников. [1] — рукопись, 1939, 1940. — С. 286. — (Копия рукописи из архива Лоиа Ф. № 10, Д. № 10) Архівовано з джерела 23 червня 2019
- ↑ Веймарн Е.В., Чореф М.Я. [2] — Симферополь : Таврия, 1976. — С. 46. — (Археологические памятники Крыма) Архівовано з джерела 18 жовтня 2021
- ↑ Список объектов культурного наследия (памятников архитектуры), расположенных на территории Республики Крым (PDF). Правительство Республики Крым. Архів (PDF) оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.