Бій при Тіндарському мисі
| Бій при Тіндарському мисі | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Перша Пунічна війна | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Римська Республіка | Карфаген | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Гай Атілій Регул Серран | Гамількар | ||||||
| Сили | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| 9 кораблів потонуло | 8 кораблів потонуло, 10 було захоплено | ||||||
Битва при Тиндарісі — морська битва Першої Пунічної війни, яка відбулася біля Тиндаріса у 257 році до н.е.
Тиндарис був сицилійським містом, заснованим як грецька колонія в 396 році до н.е. Діонісієм І, розташованим на височині з видом на Тірренське море в затоці Патті.У 269 році до н.е. Гієрон II, тиран Сіракуз, дозволив Тіндарісу стати базою для карфагенян, проте у 263 році до н.е. Гієрон перейшов на сторону Риму[1], знецінивши договір. Битва відбулася у водах між Тиндарисом і Ліпарськими островами, римським флотом командував Гай Атилій Регул[2]. Згодом місто відійшло до Римської республіки.
Після перемоги у битві при Мілах у 260 році до н.е. Римська республіка забезпечила собі морське домінування над Карфагеном у Першій Пунічній війні (втім морське панування Риму було після цього абсолютним впродовж усіх 3 воїн із Карфагеном), після чого римські легіони та флот закріпилися на Сицилії, у тому числі флот консула Гая Атілія Регула[3].
Флот Гая Атилія Регула стояв на якорі біля Тиндариса, коли він спостерігав, як карфагенський флот пропливав повз, але не в бойовому строю. Він наказав основним частинам своїх кораблів слідувати за передовими кораблями. Потім він взяв авангард із десяти кораблів і поплив до карфагенян. Карфагеняни помітили, що авангард випередив основні сили римського флоту і що інші римляни все ще сідали на їхні кораблі. Взявши на себе ініціативу, карфагеняни розвернулися і вступили в бій з римською ескадрою і потопили дев'ять кораблів.[4] Тим часом решта римського флоту прибула й вишикувалася. Потім римляни вступили в бій з карфагенянами, потопивши вісім і захопивши десять їхніх кораблів. Решта карфагенських кораблів відступили до Ліпарських островів.[5]
За цим морським боєм сталася битва біля мису Екном.
- Полібій '' Загальна Історія '', книга 1, голова 16, 24, 25\
- Goldsworthy, A. 2001. The Punic Wars\
- Hanson, V. D. 2007. Carnage and Culture: Landmark Battles in the Rise of Western Power
- Hoyos, D. 2015. Mastering the West: Rome and Carthage at War. Oxford University Press \
- The Cambridge Ancient History. Vol. VIII. Rome and the Mediterranean to 133 BC
- Hoyos, D. 2010. The Carthaginians. New York: Routledge
- Huss, W. 1985. Geschichte der Karthager. Munich: Beck \
- Lancel, S. 1995. Carthage: A history. Translated by Antonia Nevill. Oxford and Cambridge, MA: Blackwell
- MacDonald, E. 2015. Hannibal: A Hellenistic Life. Yale University Press.
- Miles, R. 2011. Carthage must be destroyed: The rise and fall of an ancient superpower.