Білозорка білокрила
| Білозорка білокрила | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tachycineta albiventer (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду (синім кольором) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Білозорка білокрила[2] (Tachycineta albiventer) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Поширений в Південній Америці.
Ареал виду простягається від Панами, Колумбії, Венесуели та острова Тринідад до півночі Аргентини. Відсутній на тихоокеанському узбережжі, особливо в південній частині Південної Америки. Мешкає в низинних районах або поблизу них уздовж водойм, таких як річки чи озера, на висоті до 500 м над рівнем моря.
Птах сягає 13,2 см завдовжки і вагою 17 г. Він темно-синьо-зелений зверху, білий знизу. Хвіт і краї другорядних криючих на крилах білі. Обидві статі схожі, але оперення молодих зверху сіро-коричневе, крім білого хвоста.
Білозорка білокрила, зазвичай, зустрічається біля води, харчуючись в основному літаючими комахами. Годується парами або невеликими групами. Ця ластівка будує свої гнізда з пір'я інших птахів у дуплах дерев, між камінням або в штучних спорудах. У кладці від 3 до 6 білих яєць.
- ↑ BirdLife International (2016). Tachycineta albiventer: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 28 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- American Ornithologists' Union (AOU) (2000): Forty-second supplement to the American Ornithologists' Union Check-list of North American Birds. Auk 117(3): 847—858. DOI: 10.1642/0004-8038(2000)117[0847:FSSTTA]2.0.CO;2
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y.. ISBN 0-8014-9792-2
- Greeney, Harold F. & Merino M., Paúl A. (2006): Notes on breeding birds from the Cuyabeno Faunistic Reserve in northeastern Ecuador. Boletín de la Sociedad Antioqueña de Ornitología 16(2): 46–57. PDF fulltext
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |