Вальдшльосхенський міст
Вальдшльосхенський міст | |
Дата створення / заснування | 24 серпня 2013 |
---|---|
Названо на честь | Waldschlösschend |
Країна | Німеччина |
Адміністративна одиниця | Дрезден |
Вартість | 74 000 000 € |
Проходить над/під | Ельба і Käthe-Kollwitz-Uferd |
Наступна переправа нижче за течією | Albertbrücked |
Наступна переправа вище за течією | Блакитне диво |
Несе на собі | Q43497770? |
Найдовша пройма | 148 м |
З'єднується з | Fetscherstraßed, Bautzner Straßed, Waldschlößchenstraßed і Oberkieswegd |
Довжина або відстань | 636,1 м |
Ширина | 28,6 м |
Висота | 26,4 м |
Поштовий індекс | 01099 і 01307 |
Категорія для видів з цього об'єкта | d |
Вальдшльосхенський міст у Вікісховищі |
51°03′50″ пн. ш. 13°46′37″ сх. д. / 51.064° пн. ш. 13.777° сх. д.
Вальдшльосхенський міст (нім. Waldschlößchenbrücke[1] або Waldschlösschenbrücke) — міст через річку Ельбу в Дрездені (Німеччина). Довжина моста 635 м, довжина прольоту 148 м, висота 26 м, ширина 14 м.[2] Побудований в 2007—2013 рр.
Міст призначений для усунення заторів у внутрішньому місті. Його будівництво було досить спірним, так як Дрезденська долина Ельби була оголошена ЮНЕСКО об'єктом Світової спадщини. ЮНЕСКО висловила серйозну заклопотаність щодо моста, відзначивши намір відкликати статус об'єкта Всесвітньої спадщини, якщо міст буде побудований. В результаті в 2006 році долина була включена в перелік об'єктів під загрозою (один із двох в Європі, після середньовічних монастирів в Косово)[3].
Плани побудувати міст у цьому місці існували протягом XX століття. У 1996 році міська рада Дрездена погодилася на проект. Після восьми років процесу отримання дозволу на будівництво, в 2005 році був проведений загальноміський референдум з питання побудови моста. Жителі висловилися позитивно. У квітні 2006 року міська рада призупинила плани після скарги ЮНЕСКО.[4] Але в березні 2007 року на юридичному слуханні Державний адміністративний високий суд виніс рішення на користь будівництва моста.[5] Віце-президент Бундестагу Вольфганг Тірзе зазначив, що це «сумний день для Німеччини».[6]
Будівництво застопорилося після того, як адміністративний суд виніс рішення в серпні 2007 року, що необхідно подбати про захист малого підковоноса, який жив поруч з місцем будівництва моста.[7]
25 червня 2009 року Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО проголосував за зняття статусу об'єкта Всесвітньої спадщини з Дрезденської долини Ельби через руйнування культурного ландшафту. Це другий в історії (після резервату аравійського онікса) випадок виключення об'єкта зі списку Світової спадщини.[8]
Міст офіційно відкритий 24 серпня 2013 року[9], рух було запущено через два дні. На будівництво витрачено 180 млн євро.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вальдшльосхенський міст
- ↑ Sächsische Zeitung: Stadtrat beschließt endgültigen Namen für neue Elbbrücke, 20. Januar 2012
- ↑ Thomas Klähne, Oliver Einhäuser: Waldschlößchenbrücke in Dresden — Ausführungsplanung des Überbaus. Stahlbau 82 (2013), Heft 3, S. 158
- ↑ World Heritage Committee threatens to remove Dresden Elbe Valley (Germany) from World Heritage List. UNESCO. 11 липня 2006. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Beyer, Susanne (7 лютого 2007). A Bridge Too Far for UNESCO: World Heritage Dresden Gets Yellow Card. Der Spiegel International. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Waldschlößchenbrücke muss gebaut werden (нім.). Mitteldeutscher Rundfunk. 13 березня 2007. Архів оригіналу за 15 березня 2007. Процитовано 13 березня 2007.
- ↑ Schlimmer Tag für Deutschland. Der Spiegel (нім.). 13 березня 2007. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Proposed bridge in Dresden fuels protests over modernization. International Herald Tribune. 4 січня 2008. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Dresden is deleted from UNESCO’s World Heritage List. UNESCO. 25 червня 2009. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ (нім.) «Umstrittene Waldschlößchenbrücke eröffnet» [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.], Spiegel Online, 24 серпня 2013