Василь Трубай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карасьов.
Василь Трубай
Народився6 червня 1952(1952-06-06)[1] (72 роки)
Кагарлицький район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьпоет, прозаїк, публіцист
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
У шлюбі зФилонич Антоніна Олексіївна
IMDbID 1253523

Васи́ль Труба́й (справжнє ім'я Василь Володимирович Карасьов, народився 6 червня 1952(19520606) в селі Яблунівці Кагарлицького району Київської області) — український прозаїк, поет, драматург, публіцист. Член НСПУ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Мурманську морську академію.

Три роки ходив у море на риболовецьких траулерах, потім поселився в Обухові, працював начальником зміни на залізниці, вантажником, сторожем на Трипільській ТЕС, заступником редактора районної газети.

З 1998 року на творчій праці.

З 2003 року — викладач кінодраматургії в Інституті екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.

Учасник першої міжнародної конференції поетів-візуалістів світу в Едмонтоні (Канада), 1997 рік.

Член Національної спілки письменників України.

Проживає в селі Халеп'я Обухівського району Київської області. Одружений з поетесою Антоніною Филонич.

Працює старшим науковим співробітником в Музеї Вікентія Хвойки.

Творчість

[ред. | ред. код]

Окремі книги

[ред. | ред. код]

Є автором книг:

  1. «Кінець світу», оповідання, «Український письменник», «Вир», Київ, 1995.
  2. «Зґвалтування реальності», зоропоезії «Гнип», Обухів, 1997.
  3. «Я не можу не бути!», художньо-документальна повість, «Задруга», Київ.
  4. «Все просто», оповідання, «Гнип», 2003, Обухів.
  5. «Натюрморт з котами», Оповідання, повість, роман, «Преса України», Київ, 2013.
  6. «Унадився журавель», публіцистика, «Гнип», Обухів, 2015.
  7. «Перше кохання Андрія Малишка», біографічно-художнє дослідження, «Задруга», Київ.
  8. «Танг», оповідання, повість, «Український письменник», Київ, 2016.
  9. «Сім оповідань», «Задруга», Київ, 2017.
  10. «Ріка»
  11. «Сто тисяч за кохання»
  12. Трубай В. Павутина : оповідання. Київ, Видавництво Ліра-К, 2022. 328 с. ISBN 978-617-520-302-6

Сценарії, п'єси

[ред. | ред. код]

За його сценаріями зняті художні фільми:

  1. «Посилка для Маргарет Тетчер», 1990, режисер Вадим Кастеллі;
  2. «Вперед, за скарбами гетьмана!», 1993, режисер Вадим Кастеллі.

Опубліковані сценарії та п'єси:

  1. «Сто тисяч за кохання», кіносценарій, збірка «Кіносценарії коронації слова», «Кіно-коло», Київ, 2006.
  2. «Сто тисяч за кохання», кіносценарій, часопис «Дніпро», Київ, 2010, число 2, 3.
  3. «Заручники», п'єса, часопис «Дніпро», Київ, 2012, число 8.

Неопубліковані сценарії художніх фільмів:

  1. «Мумія», 2003.
  2. «Тарас Бульба», 2005.
  3. «Що з нього буде», 2013.
  4. «Срібний монах», 2014.
  5. «Никола Сюгай», 2016.
  6. «Заручники», 2016.
  7. «Вікентій Хвойка», 2017.

Участь у збірках

[ред. | ред. код]

Брав участь у колективних збірках:

  1. Українська поезія світу «Золотий гомін», 1997, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України — «Зоропоезії».
  2. Антологія кращих зразків української новелістики «Квіти в темній кімнаті», «Генеза», Київ, 1997 — «Кінець світу», «Оповідання про великого птаха».
  3. «Антологія українського жаху», Асоціація підтримки української популярної літератури, «Преса України», Київ, 2000 — оповідання «Яма», «Кінець світу».
  4. Вибрана українська проза та есеїстка кінця ХХ століття «Приватна колекція», «Піраміда», Львів, 2002 — зоропоезія, оповідання «Піраміда розвитку», «Оповідання про великого птаха».
  5. Альманах «Калинове серце», «Світлиця», Київ, 2007 — «Оповідання про великого птаха».
  6. Антологія сучасної малої прози «Сила малого», Луцьк, ПВД «Твердиня», 2008 — оповідання «Натюрморт з котами», «Все просто».
  7. Збірник українського соціального оповідання ХХІ століття «Похід через засніжений перевал», «Преса України», Київ, 2013 — оповідання «Танг».

В періодичних виданнях

[ред. | ред. код]

Публікації художніх творів у часописах: «Київ»[2][3][4][5][6], «Заповіт»,[7][8], «Однокласник»[9][10], «Авжеж»[11] та інших. «Сучасність»[12], «Дзвін»[13], «Кур'єр Кривбасу»[14][15][16][17][18][19][20][21], «Візантійський ангел»[22], «Наше життя» англ. «Our life»[23], «Зерна»[24], «ТО»[25], «Дніпро»[26].

Публікації художніх творів у газетах: «Літературна Україна»[27][28][28], «Літературний Львів»[29], «Просвіта»[30], «Київська правда»[31], «Українська мова та література»[32][33][34], «Слово просвіти»[35], «Українська літературна газета»[36][37], «Нова Неділя»[38].

Переклади

[ред. | ред. код]

Іноземними мовами перекладені:

  1. Англійською, «Зоропоезії», книга англ. «Rape of reality», «Гнип», 1997.
  2. Німецькою, оповідання «Яма», збірка нім. «Die Stimme des Grases», 2000.
  3. Англійською, «Зоропоезії», збірка англ. «Poezographia: contemporary visual poetry in Ukrainian», «Родовід», Київ, 2005.
  4. Сербською, оповідання «Оповідання про великого птаха», журнал «Вікно», 2008.
  5. Чеською, оповідання «Яма», збірка «Україно, давай, Україно!» чеськ. «Ukrajina, davaj, Ukrajina!», 2012.
  6. Білоруською, оповідання «Яма», часопис «Дзеяслоу», Мінськ, 2013, число 1.
  7. Чеською, стаття «Не від Бога, від Чорта», та зоропоезія «Піраміда розвитку», журнал чеськ. «RozRazil» 45/6, 2013.

Переклав з білоруської:

  1. «Пляшчина, або Президент на дереві», Василь Биков;
  2. «Русалочка», Олег Аблажей;
  3. «Бузкова хмаринка ІІ», Петро Васюченко — антологія сучасного білоруського оповідання «Як риба об лід», Київ, «Просвіта», 2015.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Керівник творчого об'єднання прозаїків Київської організації Національної спілки письменників України (до 3 квітня 2024).[39]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Василь Трубай — прозаїк, поет, драматург, публіцист | Жінка-УКРАЇНКА
  2. ↑ «Київ», 1989, число 1. — «Посилка для Маргарет Тетчер», оповідання.
  3. ↑ «Київ», 1991, число 11. — «Кінець світу», оповідання.
  4. ↑ «Київ», 1996, число 5-6. — «Картоплина», оповідання, «Піраміда розвитку», зоропоезія.
  5. ↑ «Київ», 2013, число 1. — «Ріка», оповідання.
  6. ↑ «Київ», 2013, число 9. — «Штик», оповідання.
  7. ↑ «Заповіт», 1990, число 3. — «Кінець світу», оповідання.
  8. ↑ «Заповіт», 1990, число 7. — «Голод», оповідання
  9. ↑ «Однокласник», 1991, число 10 — «Легенда про Орфея», оповідання.
  10. ↑ «Однокласник», 1999, число 11-12. — «Натюрморт з котами», оповідання.
  11. ↑ «Авжеж», 1991, число 2. «Кінець світу», оповідання
  12. ↑ «Сучасність», 1993, 9 вересня. — «Голод», оповідання.
  13. ↑ «Дзвін», 1995, число 9. — «Оповідання про великого птаха», оповідання.
  14. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 1996, число 65—66. — «Картоплина», оповідання.
  15. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 1998, число 99-100. — «Яйце-Райце», оповідання.
  16. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 1999, число 119—121. — «Грушщки», «Яма», «Робінзон Крузо», оповідання.
  17. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 2000, число 129. — «Пора спати», «Натюрморт з котами», оповідання.
  18. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 2001, число 140. — «Зоропоезії».
  19. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 2002, число 152. — «Ріка», оповідання.
  20. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 2005, число 192. — «Павутина», оповідання.
  21. ↑ «Кур'єр Кривбасу», 2011, число 258—259. — «Заручники», повість.
  22. ↑ Міжнародний часопис «Візантійський ангел» , 1996, число 2. — «Зорові поезії».
  23. ↑ Часопис союзу українок Америки «Наше життя, Our life», Нью Йорк, 1997, число 10. — «Грушки», оповідання.
  24. ↑ Літературно-мистецький альманах українців Европи «Зерна», 1998, число 4-5. — «Картоплина», оповідання.
  25. ↑ «ТО», 2008, число 29. — «Все просто», новела.
  26. ↑ «Дніпро», 2010, число 2. «Сто тисяч за кохання», кіносценарій часопис.
  27. ↑ «Літературна Україна», 1987, число 43. — «Хромові чоботи», оповідання.
  28. ↑ а б «Літературна Україна», 2002, 29 серпня. — «Все просто», новела.
  29. ↑ «Літературний Львів», 1993, число 6. — «Цвіркун із старої хати», оповідання.
  30. ↑ «Просвіта», 1993, травень. — «Оповідання про великого птаха», «Зоропоезії».
  31. ↑ «Київська правда», 1993, число 2. — «Зоропоезії»
  32. ↑ «Українська мова та література», 2000, число 10. — «Зорові поезії».
  33. ↑ «Українська мова та література», 2001, число 43. — «Зорові поезії».
  34. ↑ «Українська мова та література», 2008, число 18-19. — «Кінець світу», оповідання.
  35. ↑ «Слово просвіти», 2009, число 47. — «Натюрморт з котами», оповідання.
  36. ↑ «Українська літературна газета», 2010, число 4. — «Все просто», оповідання.
  37. ↑ «Українська літературна газета», 2016, число 7—8. — «Храм», оповідання.
  38. ↑ «Нова Неділя», 2013, число 11—12. — «Штик», оповідання.
  39. ↑ Тетяна Фольварочна очолила Київську організацію НСПУ. НСПУ. 28 лютого 2024. Процитовано 19 березня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Василь Трубай
  1. Василь Трубай — прозаїк, поет, драматург, публіцист. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 14 серпня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  1. газета «Літературна Україна» 1987, ч. 43. — Передмова до оповідання", Володимир Дрозд.
  2. газета «Сільські вісті», 1989, ч. 27. — «Точка опори», Іван Бокий.
  3. часопис «Новини Кіно Екрану», 1991, ч. 5 — «Привіт від Маргарет Тетчер», Володимир Войтенко.
  4. газета «Вечірній Київ», 1991, ч. 1 — «Політичний фільм часів перебудови», Ганна Шеремет.
  5. газета «Літературна Україна», 1992, ч. 25, — «Ego» Роксана Харчук.
  6. газета «Просвіта», 1992, травень, «Антологія „нової“ та „постнової“ хвилі української прози», Василь Габор.
  7. газета «Літературна Україна», 1994, 1 грудня, — «Повз Сціллу і Харнибду забуття і невизнання», Атилла Могильний.
  8. газета «Літературна Україна», 1999, 2 грудня, — «Художня проза на грані миті й вічності», Галина Гордасевич.
  9. газета «Українська мова та література», 2000, ч. 10, — «Ключ до зорової поезії Василя Трубая», Оксана Сукач.
  10. «Київська правда», 2003, число 135. — «Київщина вшанувала нових лауреатів у галузі літератури та музики» М. Мазур.
  11. газета «Літературна Україна» 2004, 1 квітня. — «Води тихі і бурхливі», Ю. Мушкектик.
  12. часопис «Бористен», 2011, число 11. — «Видавництво „Гнип“ — нев'януча сув'язь світового українства». Фідель Сухоніс.
  13. часопис «Вісник Черкаського університету», 2011, число 208, — «Я буду тікати кудись, якщо можна від цього ще кудись утекти», Ірина Кіяшко.
  14. часопис «Вісник Черкаського університету», 2011, число 208, — «А чи вмієш так літати ти?», Наталія Бартош.
  15. «Українська літературна газета», 2014, 25 квітня. «Слово, що відкидає тінь» Михайло Карасьов.
  16. «Українська літературна газета», 2016, 16 вересня. — «Робінзон з халеп'янського острова», Петро Сорока.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_Трубай&oldid=42305092