Владімиро Монтесінос
| Владімиро Монтесінос | |
|---|---|
| ісп. Vladimiro Ilich Lenin Montesinos Torres | |
 | |
| Народився |
20 травня 1945[1][2] (78 років) Арекіпа, Перу |
| Країна |
.svg){kind=small} Перу |
| Діяльність | політик, контрабандист зброї, військовослужбовець |
| Alma mater | Школа Америк, Національний університет Сан-Маркос, Chorrillos Military Schoold і Colegio Militar Francisco Bolognesid |
| Знання мов | іспанська |
| Посада | політичний радникd |
| Партія | Cambio 90d |
| Автограф |
 |
Монтесінос Торрес Владамиро Ленін Ілліч (ісп. Montesinos Torres Vladimiro Lenin Ilich; нар. 20 травня 1946) — багаторічний глава перуанської розвідки, чиї викривальні корупції у вищих ешелонах влади відеозапису, показані по телебаченню в 2000 році, зумовили відставку президента Фухіморі. Надалі виїхав із країни, але все одно зазнав кримінального переслідування і опинився у перуанській в'язниці. За даними розслідувань, він причетний до великої кількості злочинів, включаючи отримання хабарів від наркоторговців. Є кузеном ув'язненого терористичного лідера Оскара Раміреса Дуранда, відомого також як Feliciano. Монтесінос — двоюрідний брат ув'язненого лідера терористів Оскара Раміреса Дюрана, відомого як "Фелісіано", лідера "Сяючого шляху".[3][4]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у місті Арекіпа у родині комуністів.
За правління лівих у Перу зробив кар'єру в армії, отримавши чин капітана.
У 1976 році звинувачувався в шпигунстві на користь США (розсекречені потім у цій країні документи говорять лише про співпрацю з метою недопущення конфлікту Перу з Чилі, який неминуче став би черговим витком Холодної війни), за що отримав рік в'язниці і був звільнений з військової служби. У роки президентства Фухіморі обіймав посаду начальника національної розвідувальної служби, яке ім'я пов'язували з репресіями проти політичних противників лідера. Він контролював ЗМІ Перу та брав участь у підкупі конгресменів, офіцерів та муніципальних службовців, таємно знімаючи ці зустрічі на камеру. 2000 року, на тлі скандалу з постачанням зброї ФАРК, він оприлюднив ці записи, після чого виїхав із країни.
Монтесінос був засуджений до ув'язнення за звинуваченням у розтраті, дачі хабарів, незаконному утриманні влади та іншим. Також він згадувався як спільник гендиректора компанії «Росозброєння» Євгена Ананьєва у справі про хабарі у зв'язку з придбанням Перу російських літаків Міг-29 1998 .
У серпні 2004 року уряд США повернув до Перу 20 млн доларів з активів Монтесіноса, які були розміщені в двох банках США.
У вересні 2006 року засуджений до 20 років в'язниці за участь в угоді з транспортування автоматів з Йорданії до Колумбії. Зброя призначалася повстанцям ФАРК.
У 2007 р. постав перед судом за звинуваченням у віддачі в 1996 році наказу про розстріл терористів, захоплених перуанським спецназом під час оволодіння будівлею японського посольства, де члени руху імені Тупака Амару утримували заручників. У 2012 році він був виправданий за цим звинуваченням.
У серпні 2012 року був виправданий у справі про контрабанду наркотиків.
Станом на кінець 2017 року утримується у в'язниці на військовій базі в Кальяо, яку сам наказав збудувати у 1990-ті.
Після загальних виборів 2021 року в Перу стався витік аудіозаписів, які вважаються "Vladi-аудіо", що свідчать про те, що Монтесінос нібито брав участь у щонайменше 17 стаціонарних телефонних дзвінках, перебуваючи в ув'язненні у в'язниці суворого режиму CEREC, намагаючись не допустити лівого кандидата в президенти Педро Кастільйо до влади і захистити Кейко Фухіморі від ув'язнення.[5][6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://mundo.sputniknews.com/20210830/vladimiro-montesinos-la-sombra-de-fujimori-que-ahora-dormira-en-cama-de-cemento-1115593488.html
- ↑ https://elpais.com/internacional/2001/06/24/actualidad/993333606_850215.html
- ↑ Caretas, Actualidad Candente, Investigación y Humor. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 16 вересня 2013.
- ↑ 'Feliciano' pidió perdón al Perú por los crímenes de Sendero Luminoso. 28 березня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Operaciones "irregulares" del 'Doc' desde la Base Naval | IDL Reporteros. IDL Reporteros. 1 липня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Los fantasmas vuelven en Perú: Montesinos tramó el soborno de tres jueces electorales. Ambito. Процитовано 21 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Conspiraciones telefónicas | IDL Reporteros. IDL Reporteros. 26 червня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- «Army Played 'A Key Role' In Departure Of Fujimori, Intelligence Service Scandals Rankled Peruvian Military»[недоступне посилання з 01.06.2021] (Washington Post September 18, 2000)
- «Bribes, Lies, and Videotape in Peru» (Business Week February 2, 2001)
- «CIA Gave $10 Million to Peru's Ex-Spymaster Montesinos» (July 18, 2001)
- Declassified United States NSA documents about Montesinos
- Profile of Vladimiro Montesinos (desaparecidos.org)
- «How to Subvert Democracy: Montesinos in Peru» (by John McMillan and Pablo Zoido, March 2004)
- «Montesinos, Fujimori, Toledo and Peru's future»
- «Peru, the disintegration of the Fujimori regime» (World Socialist website)
- «The Betrayal of Peru's Democracy: Montesinos as Fujimori's Svengali» (Covert Action Quarterly, Summer 1994)
- «'The Doctor' Divided U.S. Officials, CIA Defended Peruvian Against Human-Rights Accusations»[недоступне посилання з 01.06.2021] (Washington Post, September 22, 2000)
- Montesinos: The end of the road (BBC News, 24 June 2001)
- «The Meaning of Montesinos»
|
