Координати: 47°05′36.7″ пн. ш. 37°32′20.7″ сх. д. / 47.093528° пн. ш. 37.539083° сх. д. / 47.093528; 37.539083

Вулиця Казанцева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Казанцева
Маріуполь
Меморіальна дошка на будинку № 1
Меморіальна дошка на будинку № 1
Меморіальна дошка на будинку № 1
МісцевістьІсторичний центр, Новоселівка, Кіровський
РайонЦентральний
Назва на честьІвана Казанцева
Колишні назви
вул. Комунальна
Загальні відомості
Протяжність2,6 км[1]
Координати початку47°05′36.7″ пн. ш. 37°32′20.7″ сх. д. / 47.093528° пн. ш. 37.539083° сх. д. / 47.093528; 37.539083
Координати кінця47°06′45.8″ пн. ш. 37°33′07.8″ сх. д. / 47.112722° пн. ш. 37.552167° сх. д. / 47.112722; 37.552167
поштові індекси87539, 87555
Транспорт
Автобуси№ 11, 12
Трамваї№ 1, 5, 6, 7, 8
Рухавтівками
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід №1 до 160
Пам'ятникиПам'ятник В. Висоцькому
Державні установиспалена Маріупольська міськрада
Навчальні закладиСтудмістечко ПДТУ, ЗОШ № 65, ДНЗ № 3 «Незабудка», ДНЗ № 150
Забудоваодно-, багатоповерхова
КомерціяЦентральний ринок
ПідприємстваМаріупольгражданпроект, покинуте ТТУ
Паркиплоща Грецька
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа

Вулиця Каза́нцева — невелика, але одна із найважливіших, вулиць у центрі Центрального району Маріуполя.

Історія вулиці

[ред. | ред. код]

Стара назва вулиці на околиці за часів СРСР — Комунальна[2]. Через близькість до Технічного університету і на згадку про померлого у 1966 р. професора-металурга Казанцева І. Г. за наказом міськвиконкому від 3 травня 1966 р. вулиця Комунальна перейменована на вулицю Казанцева[2].

Казанцев Іван Георгійович (1899—1966) — викладач і професор тодішнього Металургійного інституту, доктор технічних наук, кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Вулиця Казанцева — одна з центральних у місті з точки зору інфраструктури. Бере початок вона від кінця Шишманки, упершись у вулицю Італійську. Минувши квартал студмістечка ПДТУ, вона минає центральний адміністративний квартал на площі Грецькій зі спаленою будівлею Маріупольської міськради. На третьому кварталі розташований гуртожиток ММК «ім. Ілліча».

Другий відтинок починається від вулиці Соборної, де розташоване трамвайне кільце більшості маршрутів міського трамваю. Ліворуч бере початок одноповерхові будинки місцевості Парковий. Праворуч — стіна покинутого трамвайного депо МТТУ. Від трамвайного кільця бере початок блошиний ринок із торгівлею, саморобними павільйонами, контейнерами тощо. Рух транспорту ускладнений не лише торгівлею та рухом трамваїв, але й жахливим станом дорожнього полотна.

Наступний відтинок — від вулиці Миколаївської до вулиці Митрополитської — це власне територія ринку побутових товарів, відповідно руху автотранспорту немає.

Й останній четвертий відтинок — це спуск однорядною дорогою додолу, з одного боку 9-поверхові будинки, а з іншого — будинки місцевості Новоселівка.

Закінчується вулиця Казанцева фактично виходом на дворовий заїзд із проспекту Металургів, хоча на ділі цей заїзд має адресу бульвару Шевченка.

Декотрі об'єкти вулиці

[ред. | ред. код]
  • Сучасна вулиця Казанцева починається від вулиці Італійська.
  • Колишній студентський гуртожиток. Побудований будуправлінням № 7 тресту «Азовстальбуд» і зданий в експлуатацію 1955 року. З 1960 року тут розмістили декілька кафедр сучасного Приазовського державного технічного університету (ПДТУ)[2].
  • Поруч (вул. Казанцева, 3-а) ще один корпус, який належить Приазовському державному технічному університету. В ньому розташований Інститут економіки і менеджменту ПДТУ, що займає перший поверх. Другий поверх віддали під профілакторій.
  • Чотириповерховий будинок 7-а, де був проектний інститут «Маріупольпроект», організований 1959 року. За проектами цього закладу був забудований типовими спорудами Маріуполь часів СРСР. За проектами цього закладу забудовували також радянські поселення у Волноваському, Бойківському, Мангушському, Новоазовському районам[2].
  • площа Грецька
  • Колись у цьому районі стояла православна церква поблизу міського ринку[3]. Поруйнована в часи Безбожної п'ятирічки.
  • Центральний ринок Маріуполя.
  • Частина вулиці забудована багатоповерхівками радянського часу. В квартирі будинку № 27 мешкав філофоніст, винахідник і історик радянської естради Котлярчук Борис Леонідович (1936—1998), онук Апатова, на згадку про якого названа вулиця в Маріуполі. Котлярчук Б. Л. — автор історичної книги (російська назва) «Старые песни: история и судьбы»[2].
  • За ринком збережена пересічна забудова колишньої вулиці Комунальної[2].

Перетин із вулицями

[ред. | ред. код]

Колишня вулиця на околиці історичної частини Маріуполя не стільки перетинає, скільки є шляхом, де закінчується декілька довгих вулиць історичної частини міста. За вулицею Казанцева розташовані ділянки землі зі складним рельєфом, що породило і назву малої вулиці Байрачна (Овражна). За цими вулицями розташоване також старе міське кладовище 19 — початку 20 ст.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892 г.
  • сборник «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века», Мариуполь, изд-во «Рената», 2008.
  • Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
  • газета «Ильичёвец», 12 сентября 2013 г.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Google maps
  2. ↑ а б в г д е газета «Ильичёвец», 12 сентября 2013 г.
  3. ↑ Л. Яруцкий «Мариупольские храмы», 1991 р.

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Казанцева&oldid=31273767