Віртуальний ресторан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віртуальний ресторан у Коламбусі, штат Огайо, у 2020 році, який спеціалізується на онлайн-доставках через Uber Eats та інші подібні послуги. Зверніть увагу на його схожий на склад вигляд, який не характерний для традиційного ресторану.

Віртуальний ресторан — це бізнес з обслуговування продуктів, який обслуговує клієнтів виключно доставкою на основі телефонних замовлень або замовлення їжі через Інтернет [1]. Це окремий суб’єкт торгівлі продуктами харчування, який працює з кухні існуючого ресторану [2] [3] [4]. Не маючи приміщення ресторану з повним спектром послуг з вітриною та їдальнею, віртуальні ресторани можуть заощадити, зайнявши дешевшу нерухомість [5] [6]. Це на відміну від кухні-примари, яка є спільною концепцією приготування їжі без роздрібної присутності, яку може придбати ресторан/бренд чи кілька ресторанів [7] [8].

Передумови

[ред. | ред. код]

Віртуальні ресторани створюються в існуючих ресторанах, що дозволяє компаніям скоротити витрати, ділячись простором [7]. Віртуальні ресторани також заощаджують гроші, уникаючи сервірування їжі за допомогою служби доставки. Віртуальні ресторани покладаються на свої власні драйвери доставки або доставки сторонніх сервісів, таких як Grubhub, Uber Eats, Rocket, Glovo, Postmates і DoorDash що доставляють їжу клієнтам. Однак деякі компанії також включають власну систему доставки в бізнес-модель [2] [3] [9].

Типове місце розташування віртуального ресторану може вмістити страви різних типів кухонь [10] [11]. Стратегія створення декількох брендів та кухонь може орієнтуватися на більш широке коло клієнтів. Їжу можуть готувати спеціальні кухарі або будь-який кухар. Віртуальні ресторани призначені для людей, які шукають кулінарні страви та зручність, часто на місцевому рівні або в безпосередній близькості від них [12].

Віртуальні ресторани стали популярними під час пандемії COVID-19 завдяки збільшенню соціальних дистанцій та політиці роботи з дому [7]. Uber Eats допоміг запустити понад 4000 віртуальних ресторанів по всьому світу [2] [8].

Ресторани-привиди критикували за їхні неприємні умови праці та тісні кухонні приміщення без вікон [13]. Декілька статей новин 2015 року виявили, що деякі "ресторани-примари" працювали як нерегульовані, неліцензійні автономні організації [14] або як "фронти" для ресторанів, які могли або не мати порушень правил охорони здоров'я [15].

Типи

[ред. | ред. код]

Існує три варіанти появи віртуальних ресторанів.

  • Незалежний власник. Людина або компанія, не пов'язані з традиційними ресторанами, можуть створити свій віртуальний ресторан зі своїм власним брендом і вебсайтом для онлайн-замовлень.[16][17] Це може бути вигідним, оскільки запуск такого типу ресторану вимагає менших витрат і часу (3-4 тижні), ніж традиційний ресторан з обіднім залом і т. д.[18][19]
  • Традиційний ресторан. Традиційні ресторани можуть відкрити віртуальний ресторан під іншим брендом додатково до основного фізичного ресторану.[20] В цьому випадку віртуальний ресторан надає їжу з кухні цього ресторану, але, можливо, з більш широким меню. Мексиканський ресторан буріто, наприклад, може також готувати піцу і продавати її тільки у віртуальному ресторані, не пропонуючи її в своєму фізичному ресторані. Це робиться для залучення додаткових клієнтів, які шукають піцу, не турбуючи їх тим, що піца приготовлена на мексиканській кухні з буріто. Інша перевага цієї стратегії полягає в тому, що вона полегшує перевірку нових страв або меню, оскільки для нової страви залишається лише зміна в онлайн-меню на сайті. І якщо продажі піци виявляться успішними, мексиканський ресторан буріто може додати їх в меню свого фізичного ресторану.[21]
  • Сервіс доставки. Сервіси доставки, такі як Uber Eats і Deliveroo, можуть запустити свій віртуальний ресторан.[22] Uber Eats створив "темні кухні" для приготування страв, які доступні тільки на їхній платформі замовлення їжі. Для диференціювання різних страв і кухонь вони створюють різні торгові марки, такі як, наприклад, Brooklyn Burger Factory, MIA Wings і French tacos — це бренди, створені для Uber Eats[23] і доступні тільки в додатку Uber Eats. Це може переконати клієнтів вибрати конкретно цей додаток, оскільки такі страви ніде більше не продаються.[24]

Деякі приклади віртуальних ресторанів включають Pasqually's Pizza & Wings, який працює з-під Chuck E. Cheese, Wing Squad, який працює з Buca di Beppo, Wings Neighborhood Wings, який працює з Applebee, It Just Wings, який працює з Chili's, а також The Wing Experience та Burger Experience, які працюють від Smokey Bones Bar & Fire Grill [25] [26] [27].

У 2020 році репер Тайга співпрацює з Робертом Ерлом та Virtual Dining Concepts, щоб запустити серію віртуальних ресторанів під назвою Tyga Bites, які постачаються лише через Grubhub і працюють поза кухнями існуючих ресторанів [28][29].

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Shieber, Jonathan (November 2018). The next big restaurant chain may not own any kitchens. Tech Cruch. Verizon Media. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 2 травня 2019.
  2. ↑ а б в Isaac, Mike; Yaffe-Bellany, David (14 серпня 2019). The Rise of the Virtual Restaurant (Published 2019). The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 12 листопада 2020.
  3. ↑ а б Wing Squad Introduces Delivery Only Restaurant Concept. EatSeattle (амер.). 6 лютого 2020. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 12 листопада 2020.
  4. ↑ Chuck E. Cheese is Serious About Pasqually's Pizza & Wings. QSR magazine (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
  5. ↑ Holmes, Mona (23 травня 2018). Here's Why a Lot of Delivery Food Isn't Coming From Actual Restaurants The incubators are like WeWork for the restaurant industry. Eater Los Angeles. Vox Media. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 2 травня 2019.
  6. ↑ Chamlee, Virginia (30 вересня 2016). Are Virtual Restaurants Dining's Next Hot Trend?. Eater. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 20 січня 2021.
  7. ↑ а б в 'Ghost' kitchens scare up business as restaurants grapple with social-distancing impact. HoustonChronicle.com (амер.). 6 травня 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 12 листопада 2020.
  8. ↑ а б Olson, Alexandra. The rise of 'ghost kitchens': Here's what the online food ordering boom has produced. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 листопада 2020.
  9. ↑ Planet Hollywood founder Robert Earl builds virtual restaurant empire of delivery-only brands. Restaurant Hospitality (англ.). 31 січня 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
  10. ↑ Turow Paul, Eve (24 березня 2017). That Restaurant On Seamless Might Not Actually Exist. Forbes.com. Forbes Media LLC. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021. if you have a 6,000 square foot kitchen you can make very high-quality food and have many different styles of cuisine coming from the same kitchen.
  11. ↑ Channick, Robert (27 березня 2017). 9 restaurants, 1 kitchen, no dining room. chicagotribune.com. TRIBUNE PUBLISHING COMPANY. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 20 січня 2021. Butcher Block, Milk Money and Leafage share the same address, chefs and owner.
  12. ↑ Chamlee, Virginia (30 вересня 2016). Are Virtual Restaurants Dining's Next Hot Trend?. Eater (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 12 листопада 2020.
  13. ↑ Harris, John (9 жовтня 2018). Are dark kitchens the satanic mills of our era? | John Harris. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 15 квітня 2019.
  14. ↑ Thompson, Elise Thompson. Have You Missed Starry Kitchen's Balls? Us Too. Uber Eats is Here to Save Us All!. The LA Beat. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.
  15. ↑ Glorioso, Chris & Givens, Ann & Stulberger, Evan (11 листопада 2015). LOCALI-Team: Restaurants Use False Identities on Food Delivery Websites. NBC News. New York. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 20 січня 2021.
  16. ↑ The Rise Of The Dark Kitchen. Disruption Hub. 5 червня 2018. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 17 квітня 2019.
  17. ↑ Marston, Jennifer (22 березня 2019). Virtual Kitchen Network Keatz Raises €12M for Its Food-First Delivery Concept. The Spoon (англ.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 квітня 2019.
  18. ↑ Chamlee, Virginia (30 вересня 2016). Are Virtual Restaurants Dining's Next Hot Trend?. Eater. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 17 квітня 2019.
  19. ↑ Why Start a Dark Kitchen?. Online food ordering connected with your restaurant | Deliverect (англ.). 8 березня 2019. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  20. ↑ Oct. 17, Jonathan Maze on; 2018. Delivery could force changes in the restaurant business model. Restaurant Business (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 17 квітня 2019.
  21. ↑ Meal delivery trend: virtual restaurants. RetailDetail (англ.). 5 вересня 2018. Процитовано 17 квітня 2019.
  22. ↑ Harris, John (9 жовтня 2018). Are dark kitchens the satanic mills of our era?. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 17 квітня 2019.
  23. ↑ Garlick, Hattie. Dark kitchens: is this the future of takeaway?. Financial Times (англ.). Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 17 квітня 2019.
  24. ↑ Filloon, Whitney (24 жовтня 2018). Your Favorite Uber Eats Restaurant Might Not Actually Exist. Eater. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 17 квітня 2019.
  25. ↑ Mike Pomranz (19 травня 2020). Applebee's Side Hustle Restaurant Appears on Delivery Apps as 'Neighborhood Wings'. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  26. ↑ Danny Klein (1 червня 2020). Chili's Owner Launches Virtual Wings Concept. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  27. ↑ Staff (4 серпня 2020). Smokey Bones to Open 122 New Virtual Restaurants. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  28. ↑ Trace William Cowen (29 липня 2020). Tyga Launches Delivery of Oven-Baked Chicken Bites With New Grubhub Collab. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  29. ↑ Lisa Jennings (29 липня 2020). Robert Earl launches Tyga Bites, first in a series of celebrity-fueled virtual restaurant brands.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Віртуальний_ресторан