Гаазький мир (1720)
| Гаазький мир | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 17 лютого 1720 |
| Місце | Гаага |
| Сторони | Іспанська імперія, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів, Савойське герцогство, Габсбурзька монархія, Французьке королівство і Велика Британія |
Гаазький мир або Ден-Хаазький договір, укладений в 1720, поклав кінець війні за французьку спадщину, яка розпочалась влітку 1717, коли контингент з 8000 іспанських солдатів висадився на Сардинії, що входила тоді до складу імперії Габсбургів. У ході конфлікту чотири європейські держави – Королівство Велика Британія, Франція, Австрія (як Священна Римська імперія) та Об'єднані провінції – зібрались проти Іспанії Філіпа V та кардинала Альбероні. Мир було підписано у Гаазі 20 лютого 1720 року.
Іспанія зазнала поразки у війні, в основному завдяки втручанню англійського флоту, який знищив значну частину іспанського флоту, ускладнивши підтримку військ, висаджених спочатку на Сардинії, а потім на Сицилії. Мирний договір був в основному підтвердженням Утрехтського договору (березень-квітень 1713), який поклав кінець війні за іспанську спадщину.
По Гаазькому договору Іспанія втратила всі території в Італії та Голландії, а Філіп V, тим щонайменше, був затверджений на іспанському троні.[1] Він добився того, що його син Карл, якого він мав від своєї дружини Єлизавети Фарнезе, став спадкоємцем Фарнезе як герцог Парми та Тоскани після передбачуваного зникнення чоловічої лінії Фарнезе,[2] а також лінії Медічі, законною спадкоємицею якої Єлизавета була через свою бабусю.[3]
За договором Сицилія була передана Австрії замість того, щоб залишитися у Віктора-Амедея II Савойського, який в обмін отримав Сардинію, зробивши Віктора-Амедея королем Сардинії.
- ↑ Філіп V був затверджений як король Іспанії Утрехтським договором у 1713 році
- ↑ У правлячого герцога Франциска Фарнезе (1678 - 1727) був дітей, яке брат Антоне (1679 - 1731) ще був одружений. Прагнучи стати наступником свого брата, він одружився, але не мав спадкоємця.
- ↑ Великий герцог Козімо III Медічі (1642 - 1723), на той час старий, правив Тосканою. Після смерті Фердинанда III Медічі (1663 – 1713) без спадкоємця, його можливі нащадки були обмежені єдиним спадкоємцем Джованні Гастоне Медічі (1671 – 1737), чиї гомосексуальні звичаї були відомі. Одружившись у 1697 році на Ганні Марії де Саксен-Лауенбург, вони розійшлися і не мали дітей. (Лука Омброзі (не справжнє ім'я) "Vita dei Medici sodomiti", Canesi, Milan 1965)