Гваріно Гваріні
| Гваріно Гваріні | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Guarino Guarini |
| Народився | 17 січня 1624 Модена |
| Помер | 6 березня 1683 (59 років) Мілан |
| Національність | італієць |
| Діяльність | архітектор, математик, богослов |
| Галузь | філософія[1], математика[1] і архітектура[1] |
| Alma mater | Сан Сільвестро аль Квіріналє (1645)[2] і Церква Сан-Ніколо да Толентіні (1647)[2] |
| Знання мов | італійська[3][1] |
| Заклад | Савойське герцогство[4], San Vincenzo, Modenad[2], Santissima Annunziata dei Teatinid[5] і Église Sainte-Anne-la-Royaled[5] |
| Роки активності | 1639[6] — 1683[6] |
| Magnum opus | Santuario della Consolatad, Каплиця Гваріні, Immacolata Concezioned, Palazzo Carignanod, San Giacomo Maggiored, Santa Maria in Aracelid, Q17624697?, Église Sainte-Anne-la-Royaled, Santissima Annunziata dei Teatinid і Church of San Lorenzo, Turind |
| Конфесія | католицтво |
Гваріно Гваріні (італ. Guarino Guarini; 17 січня 1624, Модена — 6 березня 1683, Мілан) — італійський архітектор, математик, богослов, священник-театинець.
Народився в Модені в 1624 році. Про його батьків немає відомостей.
У 1639 році вступив до ордену театинців. Того ж року переїздить послушником до Риму, де студіює богослів'я, математику, філософію, архітектуру. У 1647 році повертається до Модени, де отримав свячення. Разом з тим отримує звання професора філософії, викладає у школі свого ордену. Водночас виконує низку архітектурних робіт для театинців. У 1654 році стає ректором Ордену в Модені. Утім герцог Альфонс IV д'Есте був проти кандидатури Гваріні. Тому останній залишив Модену, перебравшися в 1655 році до Парми. Там Гваріні виконує різні архітектурні замовлення до 1660 року, коли його запрошують до Мессіни, де він працював до 1662 року. Тут він ретельно займається також математикою. У 1662 року повертається до Модени. Втім того ж року отримує замовлення від мерії Парижу й прямує туди. Тут виконує значний обсяг робіт. Окрім того, продовжує математичні та філософські вправи. Згодом Гваріні мандрує спочатку до Праги, згодом до Португалії, де в Лісабоні виконує низку цікавих архітектурних робіт. У 1666 році переїздить до Турину, де виконує численні роботи для представників Савойської династії.
Помер 6 березня 1683 року в Мілані.
Перебував під могутнім впливом творчості Франческо Борроміні. Його стиль — радикальне бароко, так звана «криволінійна архітектура». При цьому Гваріні застосовував свої знання у стереометрії, найулюблінішою формою його є овал. Проявив себе неабияким майстром віртуозних архітектурних рішень. Не чурався готики, вчився у середньовічних майстрів.
Відоми роботи:
- Церква Святого Вінсента, Модена, 1647 рік
- Церква Сантіссіма Анунціата, Мессіна, 1660—1661 роки
- Церква Сан Філіпо Нері, Мессіна, 1661—1662 роки
- Церква Сан Анна ла Ройаль, Париж, 1662 рік
- Церква Санта Марія Алтетінг, Прага
- Церква Божественного Провидіння, Лісабон
- Церква Святої Плащиниці Туринського собору, 1667—1670 роки
- Церква Сан Лоренцо, Турин, 1668—1680 роки
- Замок Ракконіджи, Турин, 1676—1681 роки
- Палаццо Каріньяно, 1679—1683 роки
Літературні праці:
- Тракт про архітектурні пам'ятки Турину, 1674 рік
- Коментар до праці Евкліда з нарисної геометрії
- «Placita Philosophica» — математично-філософський трактат
- Дисертація щодо геоцентричності Всесвіту.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Marconi N. GUARINI, Guarino — 2003. — Vol. 60.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б Marconi N. GUARINI, Guarino — 2003. — Vol. 60.
- ↑ а б RKDartists
- Gerd Schneider: Guarino Guarini, ungebaute Bauten Dr. Ludwig Richter Verlag, Wiesbaden 1997, ISBN 3-89500-036-1.
- Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture in Italy, 1600—1750. Pelican History of Art. Penguin. pp. 403—415. ISBN 0-300-07939-7.
- Harold Alan Meek. Guarino Guarini, Electa, Milano 1991.
- Ґваріні // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
