Гельмут Брінкманн

Гельмут Брінкманн
нім. Helmuth Brinkmann
Ім'я при народженні	нім. Helmuth Brinkmann
Народився	12 березня 1895(1895-03-12) Любек, Німецька імперія
Помер	26 вересня 1983(1983-09-26) (88 років) Діссен-ам-Аммерзее, Ландсберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	штурман
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна, Друга світова війна і Бій у Данській протоці
Військове звання	Віце-адмірал
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден морських заслуг (Іспанія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Командор ордена Корони Італії Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Командорський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Орден Михая Хороброго 3-го класу Нагрудний знак флоту

Гельмут Брінкманн (нім. Helmuth Brinkmann; 12 березня 1895, Любек — 26 вересня 1983, Діссен-Штрізов) — німецький військово-морський діяч, віцеадмірал крігсмаріне (1 лютого 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

1 квітня 1913 року вступив у флот. Закінчив військово-морське училище в Мюрвіку (1914) і навігаційні курси (1918). Учасник Першої світової війни; служив на лінійних кораблях і крейсерах, з жовтня 1915 року — на міноносцях.

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 31 липня 1920 року — командир тендера Т-144, з 30 вересня 1922 року — міноносців G-7, G-10 і S-18. З 12 лютого 1925 року — командир роти корабельної кадрованій дивізії «Остзе». З 3 жовтня 1928 року — 2-й ад'ютант командувача військово-морської станцією «Остзе», з 6 листопада 1930 по 21 грудня 1932 року — навігаційний офіцер крейсера «Кенігсберг». З 10 січня 1938 року — радник Імперського військового міністерства.

З 27 жовтня 1938 року — начальник Відділу морських озброєнь ОКМ. 24 липня 1940 року призначений першим командиром щойно збудованого важкого крейсера «Принц Ойген». У 1941 році здійснив кілька вдалих океанічних рейдів, включаючи рейди у складі ескадри (разом з лінійним кораблем «Бісмарк»). Висока швидкість і маневреність крейсера дозволили Брінкманну відвести корабель від переслідування, в той час як «Бісмарк» наздогнали і потопили. 4 серпня 1942 року здав командування кораблем і призначений начальником штабу командування групи ВМС «Південь». З 22 листопада 1943 року — командувач-адмірал на Чорному морі. З 9 листопада по 21 грудня 1944 року — офіцер зв'язку ВМФ при командуванні 20-ї гірської армії, що діяла на північній ділянці радянсько-німецького фронту. З 6 січня 1945 року — 2-й адмірал на Балтиці, одночасно з 20 квітня 1945 року — 2-й адмірал на Північному морі. 31 травня 1945 року взятий в полон союзниками. 29 листопада 1947 року звільнений.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (10 жовтня 1915)
  • 1-го класу (24 липня 1920)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (15 жовтня 1934)
• Орден морських заслуг (Іспанія) 2-го класу (8 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Орден Корони Італії, командорський хрест (8 жовтня 1937)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (3 червня 1941)
  • 1-го класу (9 червня 1941)
• Німецький хрест в золоті (25 березня 1942)
• Нагрудний знак флоту (5 квітня 1942)
• Орден Заслуг (Угорщина)
  • командорський хрест з мечами (12 січня 1943)
  • командорський хрест із зіркою і мечами (18 лютого 1943)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий офіцерський хрест з військовою відзнакою (16 березня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (17 травня 1944)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія; 30 травня 1944)

Література

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6

Посилання

• Нагороди.