Любек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любек
Lübeck

Герб Прапор
Герб Любека Прапор Любека
Міські «Гольстинські ворота»
Міські «Гольстинські ворота»
Schleswig-Holstein HL.svg
Основні дані
53°52′11″ пн. ш. 10°41′11″ сх. д. / 53.86972222224977713° пн. ш. 10.68638888891677752° сх. д. / 53.86972222224977713; 10.68638888891677752Координати: 53°52′11″ пн. ш. 10°41′11″ сх. д. / 53.86972222224977713° пн. ш. 10.68638888891677752° сх. д. / 53.86972222224977713; 10.68638888891677752
Країна Німеччина Німеччина
Регіон Шлезвіг-Гольштайн
Столиця для Вільне Ганзейське місто Любек і Вільне Ганзейське місто Любек

Межує з

— сусідні нас. пункти
Східний Гольштейн, Штормарн, Герцогство Лауенбург, Північно-Західний Мекленбург ?
Поділ
  • Lübeck's Old Cityd, St. Jürgend, Moislingd, Buntekuhd, Lübeck-St. Gertrudd, Q1666125?, Kücknitzd, Travemünded, Q30127558?, Q30127559?
  • Засновано 1143-1158
    Статус міста місто земельного підпорядкування
    Площа 214,14 км²
    Населення 216 318 (на 31 грудня 2017[1])
    Висота НРМ 13 ± 1 м
    Географічна зона Hamburg Metropolitan Regiond, North German Plaind
    Водойма Любецька бухта, Траве, Ельбо-Любецький канал, Wakenitzd
    Назва мешканців нім. Lübecker, нім. Lübeckerin, есп. Lubekano і нім. Lübeckerinnen
    Міста-побратими Кавасакі, Клайпеда, Щецин, Ла-Рошель, Котка (1969)[2][3], Венеція, Вісмар, Берген, Вісбю, Спокен, Ґотланд
    Телефонний код (+49) 451, +49 4502
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів HL
    Автомобілів /1000 осіб 433[4], 432[4], 429[4], 427[4], 422[4], 415[4], 409[4], 402[4] і 401[4]
    GeoNames 2875601
    OSM r62463  ·R
    Поштові індекси D-23501 – 23570
    Міська влада
    Мер міста Ян Лiнденау
    Веб-сторінка www.luebeck.de
    Мапа
    Любек. Карта розташування: Німеччина
    Любек
    Любек
    Любек (Німеччина)


    Любек у Вікісховищі?

    Q61685954?
    ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №272 (англ.)

    Лю́бек (нім. Lübeck) — місто земельного підпорядкування на півночі Німеччини, на південному сході федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн. Порт на березі Любецької бухти Балтійського моря.

    Географія[ред. | ред. код]

    Місто розташоване на Північно-Німецькій низовині, поблизу гирла судноплавної річки Траве, яка впадає в районі Травемюнде в Балтійське море. Стара частина міста розташована на пагорбі й оточена водами річок Траве та Вакеніць. Ландшафт, на якому було споруджено місто Любек, є горбистим: що обумовлено льодовиковим періодом. Вигідне географічне положення сприяло розвитку міста як балтійського порту і стало причиною його стрімкого підйому ще в період Середньовіччя.

    Сьогодні Любек поділяється на 10 районів, в яких налічується 35 округів.

    Назва міста[ред. | ред. код]

    Сучасна назва міста походить від середньовічної назва старого Любека — Любіце. До середини XX століття домінуючою була думка про те, що «Любіце» є топонімом слов'янського походження й означає «кохана»,[5], відтоді утвердилася нова концепція, за якою словя'нська назва міста Любіце походить від патроніма Любомир, тобто Любіце — це поселення нащадків Любомира.[6]

    Історія[ред. | ред. код]

    Місто засноване в XII столітті на місці невеликого на той час занедбаного дерев'яно-земляного укріплення слов'ян-ободритів Буку (див. Круто), розташованого на лісистому заболоченому півострові в межиріччі Траве та Вакенітца, що носить ту саму назву, що і півострів.

    За шість кілометрів нижче за течією річки Траве, в місці впадання в неї річки Швартау, на маленькому вузькому півострові з VII—VIII століть н. е. існувало слов'янське торгове селище й невелика князівська фортеця Любіце, що стала до кінця XI ст. резиденцією ободритської династії Наконідів. Під час релігійних усобиць, пов'язаних з поширенням християнства, слов'яни-язичники знищили в Любіці слов'янську християнську князівську династію Наконідів, а Любіце сплюндрували й спалили. Залишки городян перебралися в поселення Буку, розташоване на однойменному лісистому півострові вище за течією Траве — під захист невеликого дансько-слов'янського княжого замку, і разом з німецькими переселенцями-колоністами з району Рейна заснували «новий» Любек. Любіце зникло з лиця землі й тільки в кінці XIX століття було знову відкрите археологами. Нині історики називають Любіце «Старий Любек» (нім. Alt Lübeck).

    Потік німців-переселенців з півдня, переважно з Рурської області, швидко прибував, і вже через кілька років після заснування новий Любек мав фортечні стіни, вулиці і квартали будинків, пристані, церкви, міське самоврядування і навіть міські закони. Сюди, під захист німецької князівської династії Вельфів, в стіни новозбудованого Собору Св. Миколи разом зі своїм кліром перебрався глава єпархії єпископ Ольденбурзький.

    ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №272 (англ.)

    1226 року сенат Любека викупив у імператора Священної Римської імперії статус вільного імперського міста.

    З 1361 року, після того як данський король Вальдемар IV завоював торговий центр Вісбю, Любек став центром німецького Ганзейського союзу — унії з приблизно 200 вільних торгових великих і малих міст Європи. В той час Любек був другим (після Кельна) за розміром, значенням і впливом містом Центральної і Північної Європи. Останні збори ганзейських міст було проведено в Любеку в 1630 році. Згодом додаток «Hansestadt» (місто Ганзейського союзу) зберегли тільки Гамбург, Любек і Бремен. Остання невдала спроба, націлена на відродження Ганзейського союзу, була проведена 1669 року.

    Після закінчення Наполеонівських воєн Любек залишається (поряд з Бременом, Гамбургом та Франкфуртом-на-Майні) одним з чотирьох німецьких «вільних міст». 1815 року саме в такій якості Любек увійшов до складу новоутвореної Німецької конфедерації, а потім, 1871 року — до складу Німецької імперії. Статус самостійного державного утворення зберігався за Любеком і в період Ваймарської республіки.

    Панорама Любека на гравюрі в Атласі міст земного світу 1572 року

    1933 року, після приходу до влади націонал-соціалістів Любек втратив права і привілеї вільного міста, а 1 квітня 1937 року втратив автономію і був включений до складу прусської провінції Шлезвіг-Гольштейн.

    Вночі з 28 на 29 березня 1942 року місто зазнало значних руйнувань внаслідок нальоту британської авіації.

    Після війни Люьек залишився в складі Шлезвіг-Гольштейна після перетворення 1946 року прусської провінції в окрему землю і разом з нею в 1949 року у опинився в складі новоутвореної ФРН.

    Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

    Центральна історична частина міста Любек є найбільшою за площею пам'яткою Німеччини, яка занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Оосбливого цінними є пам'ятки так званої цегляної готики Любека:

    • Церква Святої Марії (Любек), споруджена в 1277—1351 роках;
    • Гольстентор, міська брама, яка стала символом міста Любека, споруджена 1478 року;
    • Бургтор, інша брама міста, споруджена 1444 року;
    • Катарінеум, класична гімназія Любека, будівля споруджена 1531 року;
    • Шпиталь Святого Духа, споруджений 1286 року;
    • Церква Святого Якова, споруджена 1334 року;
    • Кафедральний собор Любека, споруджений 1230, перебудований в готичний собор в 1266—1335 роки;
    • Міська ратуша (Любек), споруджена 1226 року.
    • Церква Святого Петра, споруджена 1170, перероблена в готичну церкву в XIII столітті.

    Культура і наука[ред. | ред. код]

    Музеї міста[ред. | ред. код]

    • Європейський музей Ганзи (Europäisches Hansemuseum, відкритий 2015)
    • Музей історії міста «Гольстентор» (Гольстентор)
    • Архітектурно-історичний і художній музей «Міський монастир» (Burgkloster)
    • Історико-мистецький музей Св.-Анни (кол.монастир)
    • Музей-церква Св. Катерини
    • Шпиталь «Святого духа»
    • Археологічний музей
    • Етнографічний музей
    • Природничий музей
    • Картинна галерея «Бен-хаус»
    • «Дім Будденброків» — будинок-музей сім'ї Томаса та Генріха Маннів
    • Будинок-музей Гюнтера Грасса
    • Квартира-музей Віллі Брандта
    • Віла-музей Йоганнеса Брамса (зібрання творів композитора)
    • Музей маріонеток
    • Музей фірми «Нідереггер» (марципановий салон)
    • «Музейна гавань» поряд зі старим містом
    • Корабель-музей 4-х щогловий барк «Пассат» (Травемюнде)

    Освіта, вищі навчальні заклади[ред. | ред. код]

    • Медичний університет (Medizinische Universität zu Lübeck) [1]
    • Вища технічна школа (Fachhochschule) [2]
    • Вища музична школа (Консерваторія) (Musikhochschule Lübeck) [3]

    Господарство та Промисловість[ред. | ред. код]

    • Логістика — морський транспорт, контейнерні перевезення:
    Транспортне об'єднання «Любецьке портове товариство», LHG — Lübecker Hafengesellschaft (з 1934 року) [4],
    контейнерно-пасажирські лінії таких фірм: TT-Line[5][недоступне посилання з липень 2019], Finnline [6], Stena-Line, [7], Silja-Line [8], та інші
    • Приладобудування — холдінговий концерн Dräger («Дрегер») [9]
    • Машинобудування — «Любецьке машинобудівне товариство» (LMG)[10]
    • Суднобудування — корабельня «Fleder WErft» (будівництво великих морських сухогрузів), філія бременського концерну «Bremer Vulkan» (припинила існування в 2002). Фірма MSO GmbH — будівництво люксус-яхт [11]
    • Харчова промисловість, фірми: «Ераско» (Erasco)[12], «Швартау» (Schwartauer Werke GmbH)[13], «Нідереггер» (Niederegger, засн. 1806)[14]

    Любителям сувенірних ласощів та патріотам «Київського торту» цікаво буде дізнатися, що Любек далеко за межами Німеччини також історично відомий кондитерськими виробами з «Любекського Марципану». Провідною фірмою, що займається виробництвом любекських марципанів уже протягом більше 200 років є фірма Niederegger.

    Панорама старого міста (2006)

    Транспорт, шляхи сполучення[ред. | ред. код]

    • Шосейні шляхи:

    Швидкісні автомагістралі. Автобан А1: напрямки — Гамбург, Бремен; Путтгарден (і далі до Данії, Швеції). Автобан А-20: напрямок — Росток, Щецін (Польща). Автобан А226: напрямок морський порт-термінал до Скандинавії.

    • Залізниця:

    Залізничні шляхи в шести напрямках. Головні напрямки: Гамбург, Копенгаген (Данія), Росток.

    • Повітряне сполучення:

    Міжнародний аеропорт Любек-Бланкензеє, (Lübeck-Blankensee), [15] іноді у довідках позначається як філія аеропорту м. Гамбурга (Hamburg-Blankensee).

    Авіалінії компаній (стан літо-2008): «RYANAIR», «WIZZ», Jet2.com Основний флот літаків: Being-737, Aerobus-320.

    • Водні шляхи:

    Морський порт Любек-Травемюнде. Пасажирський, автомобільний, вантажно-залізничний та контейнерний термінал Травемюнде-Скандінавієнкай (та ін.). Напрямки регулярних поромних переправ — Швеція, Данія, Фінляндія, республіки Балтії, Росія.

    Судноплавний канал Любек-Ельба (після розбудови мережі автобанів у другій половині 20 століття канал має місцеве значення).

    Спорт[ред. | ред. код]

    Любек (футбольний клуб) — клуб заснований 1 квітня 1919 року. Також у місті є багато спортивних гуртків для молоді.

    Персоналії[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Bayerisches Landesamt für Statistik – Tabelle 12411-001: Fortschreibung des Bevölkerungsstandes: Bevölkerung: Gemeinden, Stichtage (letzten 6) vom 13. September 2018 (нім.)
    2. http://www.luebeck.de/stadt_politik/international/partnerstaedte/index.html
    3. http://www.kotka.fi/tietoa_kotkasta/kansainvalinen_toiminta
    4. а б в г д е ж и к (unspecified title) — 60 — ISSN 0946-4794
    5. Wilhelm Ohnesorge: Deutung des Namens Lübeck, verbunden mit einer Übersicht über die lübischen Geschichtsquellen, sowie über die verwandten Namen Mitteleuropas. Beilage zum Jahresbericht 1910 des Katharineums zu Lübeck. Schmidt, Lübeck 1910 (104 S., online bei ULB Düsseldorf)
    6. Hans-Dietrich Kahl: Der Ortsname Lübeck. Fünfzig Jahre slawistischer und germanistischer Forschung im Grenzgebiet zur Geschichte. In: Zeitschrift für Lübeckische Geschichte und Altertumskunde 42 (1962), S. 79–114 (Онлайн в: Zeitschrift beim Verein für Lübeckische Geschichte und Altertumskunde; PDF, 21 MB); Rolf Hammel-Kiesow: Die Anfänge Lübecks: Von der abodritischen Landnahme bis zur Eingliederung in die Grafschaft Holstein-Stormarn. In: Antjekathrin Graßmann (Hrsg.): Lübeckische Geschichte. Schmidt-Römhild, Lübeck, 4. Auflage 2008, S. 1–45, hier S. 17; Hartmut Freytag: Artikel Lübeck (Namenserklärung), in: Antjekathrin Graßmann (Hrsg.): Das neue Lübeck-Lexikon. Schmidt-Römhild, Lübeck 2011, S. 245

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Lebeck Lexikon. Die Hansestadt von A bis Z. — Lübeck: Schmidt-Römhild, 2006. — 409 S. (нім.)

    Посилання[ред. | ред. код]