Герб Стародубського району
| Герб Стародубського району | |
|---|---|
.png) | |
| Деталі | |
| Носій | Стародубський район |
| Затверджений | 22 лютого 2011 |
Герб Стародубського району - офіційний символ муніципального утворення Стародубський район Брянської області Російської Федерації, що знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.
Герб району затверджений рішенням районної Ради народних депутатів Стародубського району № 190 від 22 лютого 2011 року.[1]
Герб підлягає внесенню до Державного геральдичного регістру Російської Федерації.
«У срібному полі чорний з зеленим листям на лівій стороні старий дуб, супроводжуваний покладеною в пояс і обплетеною корінням дуба червоною козацької шашкою із золотим темляком, а по боках - двома зростаючими з дуба від одного кореня зеленими пшеничними колосками».
_(1782).png)
За основу композиції узятий старий дуб - символ довголіття, міцності, сили. Зелений колір листя дуба і пшеничних колосків символізує надію, достаток, свободу і радість, що приносить району сільське господарство, яке алегорично відображено колоссям.
Козача шашка символізує постійну готовність стати на захист інтересів своєї Батьківщини і рідного краю. Крім того нагадує про те, що м. Стародуб (центр Стародубського району) на початку XVIII ст. став полковим містом Гетьманщини. Стародубський полк брав участь у багатьох битвах (на гербі це виражено червоним кольором шаблі, який символізує хоробрість і кров, пролиту в боротьбі) і був ліквідований 1782 р. Але козацьке стан продовжувало існувати. Найбільше число козаків проживало і працювало в населених пунктах Стародубського району та навіть, не маючи своєї територіальності, вони не втрачали своєї історії, традиції, духу. Відродження козацтва, вихованого на товаристві і патріотизм, спонукало стародубців у 1990-ті рр. створити свій полк. Метою відродженого козачого полку стало виховання нових поколінь на прикладі славних традицій предків.
- ↑ Решение районного Совета народных депутатов Стародубского района № 190 от 22 февраля 2011 года о гербе района. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2020.