Шашка (від кабардинської і черкеської мов — «са шхо» — довгий ніж) — холодна рубаюча зброя. Не слід плутати з шаблею, оскільки шабля є колючо-ріжучою зброєю, що має центр маси біля руків'я. Шашка призначена для рубання ворога сильними розмашистими ударами. Центр маси у неї розташований ближче до кінчика леза, що робить користування відмінним від користування шаблями. Шашкою можна завдати набагато сильнішого удару, який виявиться для ворога смертельним. Вперше шашки перейняли від черкесів та інших народів Дагестану, що користувалися нею давно, і взяли на озброєння кубанські козаки під час кавказької війни 1837 року, і відтоді вона остаточно витіснила шаблі. У 1881 році на озброєння царської армії взяли модель шашки, що за бойовими характеристиками поступалась шашкам, якими користувались козаки до цього. Пізніше царська армія знову повернулася до моделі колишніх козацько-черкеських шашок, і в 1905 році шашку зразка 1881 року замінили на нову шашку зразка 1905 року, що за своєю конструкцією була зроблена за зразком традиційних шашок черкесів і балкарців. В 1938 році було розроблено удосконалений зразок кавалерійської шашки. У 1939 році в Червоній Армії було замінено на цю модель ту шашку, що змінила шашку зразка 1905 року. Шашки широко використовувалися кавалеристами під час громадянської війни, подекуди в Німецько-радянській війні, переважно кавалерійськими військами. Після Німецько-радянської війни шашки використовуються лише у військах почесної варти.
¹ Більшість - етнічні українці. ² Значна частина - етнічні українці. ³ Жодна з проголошених у 1991 році автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
