Не слід плутати з шаблею, оскільки шабля є колючо-ріжучою зброєю, що має центр маси біля руків'я. Шашка призначена для рубання ворога сильними розмашистими ударами. Центр маси у неї розташований ближче до кінчика леза, що робить користування відмінним від користування шаблями.
Вперше шашки перейняли від черкесів та інших народів Дагестану, що користувалися нею давно, і взяли на озброєння кубанські козаки під час кавказької війни 1837 року, і відтоді вона остаточно витіснила шаблі. У 1881 році на озброєння царської армії взяли модель шашки, що за бойовими характеристиками поступалась шашкам, якими користувались козаки до цього. Пізніше царська армія знову повернулася до моделі колишніх козацько-черкеських шашок, і в 1905 році шашку зразка 1881 року замінили на нову шашку зразка 1905 року, що за своєю конструкцією була зроблена за зразком традиційних шашок черкесів і балкарців. В 1938 році було розроблено удосконалений зразок кавалерійської шашки. У 1939 році в Червоній Армії було замінено на цю модель ту шашку, що змінила шашку зразка 1905 року. Шашки широко використовувалися кавалеристами під час громадянської війни, подекуди в Німецько-радянській війні, переважно кавалерійськими військами. Після Німецько-радянської війни шашки використовуються лише у військах почесної варти.
¹ Більшість — етнічні українці. ² Значна частина — етнічні українці. ³ Жодна з проголошених у 1991 році автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
Шаблон містить історичну зброю до XIX сторіччя включно
* — залежно від довжини клинка могла також належати до ножів або тесаків
** — частина шпаг є виключно колольною зброєю, без леза
*** — тип ефеса, який міг також іноді комбінуватися з клинками рапір і палашів
Шашка у Вікісховищі
