Градова Катерина Георгіївна

Катерина Георгіївна Градова
рос. Екатерина Георгиевна Градова
Ім'я при народженні	рос. Екатерина Георгиевна Градова
Народилася	6 жовтня 1946(1946-10-06) Москва, СРСР
Померла	22 лютого 2021(2021-02-22) (74 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Національність	росіянка
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка театру та кіно
Alma mater	Московський державний лінгвістичний університет, Школа-студія МХАТ і Православний Свято-Тихонівський гуманітарний університетd
Роки діяльності	1969—1992
Чоловік	Миронов Андрій Олександрович
Діти	Миронова Марія Андріївна
Батьки	Градов Георгій Олександрович Градова Раїса Іванівна
IMDb	nm0333569
Нагороди та премії

Катери́на Гео́ргіївна Гра́дова (рос. Екатерина Георгиевна Градова; 6 жовтня 1946—22 лютого 2021, Москва) — радянська і російська актриса театру та кіно.

Життєпис

Народилася 6 жовтня 1946 року у Москві, в родині професора архітектури Георгія Олександровича Градова (1911—1984) і акторки театру імені Гоголя Раїси Іванівни Градової (1923—2011). Про своє дитинство акторка згадувала таке:

«Виховували мене дуже суворо. Тато не любив жіночих примх. Я працювала увесь день, з 4-х років — німецька мова, з 7-ми років — ще англійська мова, фортепіано і уроки малюнка. Найулюбленішим моїм заняттям було диригування. З 5-ти років я ставала у татове червоне дерев'яне крісло і диригувала годинами, обливаючись сльозами. Це була музика Бетховена, Моцарта, Чайковського...»

Навчалася в Московському інституті іноземних мов, у Школі-студії МХАТ (керівник курсу — Василь Марков). Найперше глядацьке визнання прийшло до актриси у 1969 році, коли вона, ще студентка 4-го курсу Школи-студії МХАТ, зіграла головну роль О. М. Негіної у виставі «Таланти і шанувальники» Московського академічного театру імені Маяковського. Згодом служила в Московському академічному театрі сатири, де була задіяна у низці вистав.

Широка популярність до акторки прийшла в 1973 році після виходу на екрани телевізійного фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», у якому вона зіграла роль радистки Кет. У 1979 році на екрани вийшов ще один телевізійний фільм — «Місце зустрічі змінити не можна», у якому вона виконала роль Світлани Петрівни Волокушиної, спільниці Ручечника.

На початку 1990-х років акторка через хворобу зникла з екранів. Після одужання звернулася до релігії і присвятила себе служінню людям: створила благодійний фонд «Набуття» і стала допомагати сиротам і одиноким людям похилого віку. Закінчивши курс у Свято-Тихонівському богословському інституті, почала викладати в гімназії основи духовної моральності і «Живе Слово» — вивчення словесності на основі Біблії.

Померла 22 лютого 2021 року у Москві.

Ролі в театрі

• 1970 — «У часу в полоні» — дружина Всеволода;
• 1970 — «Інтервенція» — Жанна Барб'є;
• 1971 — «Балаганчик дона Крістобаля» — Росіта;
• 1972 — «Пігулку під язик» — Світлана;
• 1973 — «Дивак-людина» — Марія;
• 1973 — «Маленькі комедії великого будинку» — Вона;
• 1973 — «Пеппі Довгапанчоха» — Фрекен Розенблюм;
• 1974 — «Клоп» — кореспондент;
• 1974 — «Нам — 50!»;
• 1974 — «Ляпас» — Соня Захарова;
• 1975 — «Піна» — Вікторина;
• 1975 — «Ремонт» — Заліська;
• 1978 — «Пігулку під язик» — Світлана;
• 1979 — «Феномени» — Ларичева;
• 1980 — «Гніздо глухаря» — Іскра;
• 1980 — «Дивак» — Ніхаль;
• 1981 — «Скажені гроші» — Лідія Чебоксарова;
• 1987 — «Останні» — пані Соколова.

Фільмографія

• 1967 — Осінні весілля — Марина
• 1971 — Собака Баскервілів (фільм-вистава) — Беріл Степлтон
• 1971 — Жіночий монастир (фільм-вистава)
• 1971 — Таланти і прихильники (телевистава) — Олександра Негіна
• 1973 — Сімнадцать миттевостей весни — Катя Козлова (Кетрін Кін)
• 1974 — Маленькі комедії великого будинку (телевистава) — Закохана
• 1976 — Народження — Ксенія
• 1978 — Чао! (телевистава)
• 1978 — Пігулку під язик (телевистава) — Світлана
• 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Світлана Петрівна Волокушина
• 1987 — Гніздо глухаря (телевистава) — Іскра.

Нагороди

• Орден Дружби народів (28.06.1982).
• Заслужений артист РРФСР.

Особисте життя

У кінці 1960-х Катерина Градова співмешкала з актором і театральним режисером Максимом Штраухом, який був старший за неї на 46 років.

Перший шлюб — з актором Андрієм Мироновим тривав з 1971 по 1976 роки. У 1973 році в подружжя народилася донька Марія.

З 1991 року перебувала у шлюбі з Ігорем Тимофеєвим, колишнім фізиком-ядерником, з яким познайомилась під час паломництва в Оптину пустинь. У подружжя є прийомний син — Олексій Суховерков, якого взяли з дитячого будинку.

Джерела

• Померла актриса із «Сімнадцяти миттєвостей весни» Катерина Градова [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 22.2.2021

Посилання

• Екатерина Градова — биография, информация, личная жизнь [Архівовано 6 травня 2019 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Біографія на «Кино-Театр.ру» [Архівовано 6 травня 2019 у Wayback Machine.]. (рос.)