Координати: 46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (МП)
46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д. / 46.95417° пн. ш. 33.60944° сх. д. / 46.95417; 33.60944
Тип спорудимонастир
РозташуванняУкраїна Україна, вул, Центральна, 3, село Червоний Маяк
Перша згадка1782
Початок будівництва1782
НалежністьУПЦ (МП)
Станпам'ятка архітектури національного значення України
Вебсайтbizukiv.ks.ua
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир. Карта розташування: Україна
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир (Україна)
Мапа
CMNS: Григоріївський Бізюків чоловічий монастир у Вікісховищі

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир Новокаховської єпархії УПЦ (МП) — монастир, розташований у селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

Історія монастиря

[ред. | ред. код]

У 1782 році Г. О. Потьомкіним в знак подяки єгумену Феодосію за допомогу, надану під час російсько-турецької війни 1768–1774 p.p., виділено землі під монашеську обитель. На цих землях і виникло Софронієвське подвір'я.

«Григоріевскій Бизюковъ монастырь. Церковь во имя священномученика Григорія – построена въ 1782 году». Зображення церкви на честь священномученика Григорія. Хромолітографія Є.І.Фесенко, Одеса
«Григоріевскій Бизюковъ монастырь. Церковь Вознесенія Господня – окончена въ 1893 году» Зображення Свято-Вознесенського храму. Хромолітографія Є.І.Фесенка, 1894р., Одеса.
«Григоріевскій Бизюковъ монастырь Херсонской епархіи» Зображення монастиря. Хромолітографія Є.І.Фесенка, 1894р., Одеса.

У 17821783 рр. монахи побудували церкву священномученика Григорія, єпископа і просвітителя Вірменії. Подвір'я здобуло нове ім'я — Григор'ївське. Пізніше турецький султан розорив монастир.[1]

На цей час на Смоленщині занепав колись відомий Хрестовоздвиженський Бізюків монастир, заснований у 1650 році.

У 1803 році ці дві обителі були об'єднані у Григорієвський Бізюків монастир.

У першій половині XIX ст. його земельна площа становила вже 25 тис. 964 десятини. В ньому налічувалось 70 капітальних будівель. Серед них: собор, дві церкви, дзвіниця, братський корпус, будинок архімандрита, будинок намісника, дитячий притулок, дворянський і загальний готелі, постоялий двір. У монастирі був фельдшерський пункт, який обслуговував селян сусідніх сіл. У володінні монастиря були також млини, олійниця, виноробня, вапнярня, кузня, цегельно-черепичні і гончарні майстерні, електростанція. Монастир вів просвітницьку діяльність, крім церковно-парафіяльної школи для дітей працювали місіонерські курси, пізніше місіонерська семінарія. Коштом знатного українського роду Чечелів, нащадків відомого козацького полковника Дмитра Чечеля, було збудовано скит Григоріє-Бізюкового монастиря.

У 1893 році було завершено будівництво храму на честь Вознесіння Господнього за проектом архітектора Аркадія Тодорова[2].

Монастир після 1917 р

[ред. | ред. код]
Титульна сторінка книги «Н.Ф.Ногачевскій. Григоріевскій Бизюковъ монастырь Херсонской епархіи», Одеса: Типографія Є.І.Фесенка, 1894 р.

У 1918 році монастир закрито. Його церкви, господарські приміщення зруйновано. Взимку 1919 року монастир зайняв загін «червоних» під керівництвом Кирила Івденка. Червоні знущались з братії монастиря та грабували місцеве населення. Братія Бізюківського монастиря поскаржилася на червоних сотнику вільного козацтва Осауленку, що стояв зі своєю сотнею неподалік у Бериславі. 10 лютого 1919 року відбувся бій сотні Осауленка з 20[3] сотнями червоних на чолі з Івденком та Дорошенка[3]. Останні зазнали поразки й були вибиті з монастиря.

Під час війни 1941–1945 років німецькі загарбники вивезли залишки монастирських цінностей.

Головний Хрестовоздвиженський собор підірвали у 1970-х роках.

Відновлення монастиря розпочалось на початку 1990-х рр.

Сьогодні, завдяки трудам усіх і, зокрема, благочинного монастиря, вдається поступово, крок за кроком відроджувати обитель.

Монастир належить до Херсонської єпархії РПЦвУ.

Зимовий (Покровський) собор монастиря після обстрілу в лютому 2024 року

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

10 лютого 2024 року Бізюків монастир постраждав внаслідок обстрілу російської армії. Зруйновано дах та фасад будівлі.[4][5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии/ Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.
  2. Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842-1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893, С. 346
  3. а б Свято-Григорьевский Бизюков мужской монастырь — Годы испытаний: 1917–1919[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  4. Тут сотник Осауленко дав на горіхи «червоним». Цікаві факти про Бізюків чоловічий монастир. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 1 травня 2024.
  5. Доценко, Маргарита (10 лютого 2024). Наслідки обстрілу монастиря у селищі Червоний Маяк на Херсонщині (фото). Мост (укр.). Процитовано 1 травня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Григорьевский Бизюков монастырь Херсонской епархии / Сост. Н. Ф. Ногачевский. — Одесса, 1894.

Посилання

[ред. | ред. код]