Грінченко Гелінада Геннадіївна
| Гелінада Грінченко | |
|---|---|
| Народилася | 1971 |
| Країна | Україна |
| Діяльність | історик, викладачка університету |
| Alma mater | Харківський державний університет |
| Галузь | усна історія, memory studies, історична антропологія, історія повсякдення, історія Другої світової війни |
| Заклад | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Грінченко Гелінада Геннадіївна (нар. 1971) — історик, доктор історичних наук, професор кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Головний редактор часопису «Україна Модерна».
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у Харкові в родині військовослужбовця[1].
1988 р. — закінчила із золотою медаллю Харківську загальноосвітню школу з поглибленим вивченням англійської мови № 29.
1993 р. — закінчила історичний факультет Харківського державного університету.
З 1998 р. — аспірант кафедри нової та новітньої історії Харківського державного університету.
16 березня 2001 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.
З 2001 р. працює в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна: до 2003 р. була викладачем кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету, з 2003 р. — доцент, з 2011 р. — професор кафедри українознавства філософського факультету[1].
З 2006 р. очолює Українську асоціацію усної історії[2]
29 квітня 2011 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Українські остарбайтери в системі примусової праці Третього райху: проблеми історичної пам'яті».
З вересня 2014 р. — головний редактор журналу «Україна Модерна»[3]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Монографії
- Між визволенням і визнанням: примусова праця в нацистській Німеччині в політиці пам'яті СРСР і ФРН часів «холодної війни» — Х.: НТМТ, 2010. — 336 с.
- Усна історія примусу до праці: метод, контексти, тексти. — Х.: НТМТ, 2012. — 304 с.
- Редактор та упорядник збірників
- Невигадане: Усні історії остарбайтерів / Автор-упоряд., ред., вступ. ст. Г. Г. Грінченко. — Х.: Видавничій Дім «Райдер», 2004. — 236 с.
- Спогади-терни: Про моє життя німецьке…: спогади про перебування на примусових роботах у нацистській Німеччині / голов. ред., вступ. ст. Г. Г. Грінченко; упоряд., коментар І. Є. Реброва. — Х.: Право, 2008. — 448 с.
- «Прошу вас мене не забувати»: усні історії українських остарбайтерів / Г. Грінченко (гол. ред.), І. Ястреб, О. Стасюк [та ін.]. — Х.: Право, 2009. — 208 с.
- У пошуках власного голосу: Усна історія як теорія, метод та джерело. Зб. наук. ст. / За ред. Г. Г. Грінченко, Н. Ханенко-Фрізен. — Харків: ПП «ТОРГСІН ПЛЮС», 2010. — 248 с.
- «Розрішить передати мені гарячий скучний привіт з нового й далекого краю Германії»: листування Уляни Камянської / гол. ред. Г. Грінченко; упоряд. Р. Казанков, І. Скрипка. Харків: Майдан, 2014. — 88 с.
- Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства: Зб. наук. статей / за наук. ред. Гелінади Грінченко, Катерини Кобченко, Оксани Кісь. — Київ: ТОВ «Арт-книга», 2015. — 336 с.
- Reclaiming the Personal: Oral History in Post-Socialist Europe, ed. N. Khanenko-Friesen and G. Grinchenko (University of Toronto Press, Scholarly Publishing Division, 2015), 344 pp.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Сторінка на сайті університету іи. Каразіна. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Асоціації[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Редакція [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Україна Модерна
_p181_HERODOTUS.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Посилання[ред. | ред. код]
- Праці [Архівовано 26 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайті е-бібліотеки Чтиво.
- Гелінада Грінченко: “За всі роки ніколи не стикалася з цензурою, несприйняттям чи зверхнім ставленням до того, що роблю в усній історії” [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]
|
