Гіль де Кабрера-і-Давалос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіль де Кабрера-і-Давалос
Прапор
Прапор
17-й Президент Королівської авдієнсії Боготи
1686 — 1691
Попередник: Франсіско Кастільйо де ла Конча
Наступник: Франсіско Хосе Мерло де ла Фуенте
1694 — 1703
Попередник: Франсіско Хосе Мерло де ла Фуенте
Наступник: Дієго де Кордоба-і-Лассо де ла Вега
 
Ім'я при народженні: ісп. Gil de Cabrera y Dávalos
Народження: 1646
Ліма, віцекоролівство Перу, Іспанська Імперія
Смерть: 1712
Богота, віцекоролівство Перу, Іспанська Імперія
Країна: Кастильська Корона

Гіль де Кабрера-і-Давалос (ісп. Gil de Cabrera y Dávalos; 16461712) — іспанський військовик і колоніальний чиновник, губернатор Нового Королівства Гранада і президент Королівської авдієнсії Санта-Фе-де-Боготи.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Лімі в родині місцевого землевласника. В 14-річному віці почав службу в армії. Маючи звання сержанта, командував терцією під час кампанії в Панамі з відбиття нападу англійців.

1674 року став мером Ліми. Втім згодом вирушив до Іспанії, служив у Мадриді, Баесі й Убеді, 1684 року ставши лицарем Калатравського ордена. 1686 року був призначений на пост президента Королівської авдієнсії Санта-Фе-де-Боготи й вирушив назад в Америку.

1691 року був звинувачений за 30-ма пунктами, усунутий від посади та засланий до Картахени-де-Індіас. До 1694 року обов'язки президента Королівської авдієнсії виконував Франсіско Хосе Мерло де ла Фуенте. Після того Кабрера-і-Давалос був виправданий за всіма пунктами звинувачення й повернувся до виконання обов'язків.

Під час своєї другої каденції був змушений придушувати повстання індіанців. 1697 року Картахену-де-Індіас захопили французи, й Гіль де Кабрера був змушений відбивати напад. Вийшов у відставку 1703 року.

Помер 1712 року в Боготі.

Література[ред. | ред. код]

  • Lohmann Villena, Guillermo. Los americanos en las órdenes nobiliarias (1529-1900). — Madrid : Instituto Gonzalo Fernández de Oviedo, 1947.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Gil Cabrera y Dávalos. [1]. Real Academia de la Historia. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.