Депортація азербайджанців з Вірменії (1947—1950)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переселенський квиток азербайджанця Аббаса Алі огли Мустафаєва з Зангібасарського району Вірменської РСР в Агджабединський район Азербайджанської РСР. Видано 10 липня 1948 року
23 грудня 1947 року Сталін підписав указ про переселення місцевого азербайджанського населення з Вірменської РСР і заселення на їх землі і в їхні будинки зарубіжних вірменів

Депортація азербайджанців з Вірменії (азерб. Azərbaycanlıların Ermənistandan deportasiyası və köçürülməsi) — переселення азербайджанського населення[ru] Вірменської РСР у 1947—1950 роках, здійснене згідно з Постановою Ради міністрів СРСР № 4083 від 23 грудня 1947 року.

В іншому мовному розділі є повніша стаття Azərbaycanlıların Ermənistandan deportasiyası (1948-1953)(азерб.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з азербайджанської.
  • Дивитись автоперекладену версію статті з мови «азербайджанська».
  • Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
  • Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Депортація азербайджанського населення з Вірменської РСР[ред. | ред. код]

1945 року СРСР висунув до Туреччини територіальні претензії на Карс і Ардахан. Конфронтація у відносинах між країнами зберігалася аж до смерті Сталіна. До 1953 року тривала підготовка до обґрунтування цих претензій, і важливим кроком стало рішення Сталіна — запропонувати закордонним вірменам переїхати в Радянську Вірменію (репатріюватися). В радянських планах щодо залучення Туреччини в сферу впливу СРСР Радянська Вірменія займала найвигідніше військово-географічне положення на східному рубежі Туреччини. Потенційно нелояльні, на думку радянського керівництва, азербайджанці могли стати «п'ятою колоною» в разі очікуваного конфлікту з Туреччиною. Владислав Зубка вважає це основною причиною, з якої Сталін вирішив депортувати азербайджанське населення Вірменської РСР[1], що й було здійснено в 1947—1950 роках згідно з Постановою Ради міністрів СРСР № 4083 від 23 грудня 1947 року. В одному з пунктів цієї постанови йшлося:

Дозволити Раді Міністрів Вірменської РСР звільнені азербайджанським населенням будівлі і житлові будинки в зв'язку з переселенням їх в Кура-Араксинську низовину Азербайджанської РСР використовувати для розселення зарубіжних вірмен, які прибувають у Вірменську РСР.

Деталі переселення були також визначені в Постанові Ради міністрів СРСР № 754[2]. Переселенцям, згідно з цим рішенням, мали виділити частину колгоспного рухомого майна та забезпечити безплатне перевезення цього майна до нового місця проживання. Вартість залишеного на території Вірменії рухомого майна мали виплатити колгоспам за місцем нового поселення азербайджанців. Переселенцям надали деякі пільги, а також видали безповоротні грошові допомоги в розмірі 1000 рублів на главу сім'ї та 300 рублів на кожного члена сім'ї. Рада міністрів Вірменської РСР зобов'язувалася надавати допомогу переселенцям щодо продажу належних їм будинків у місцях виходу.

На думку історика Владислава Мартиновича Зубка, саме з подачі першого секретаря ЦК Компартії Вірменської РСР Григорія Арутюнова, який «втратив надії на повернення „землі предків“», Сталін наказав депортувати азербайджанське населення Вірменської РСР в Азербайджан, щоб звільнити місце для вірменських репатріантів, число яких оцінювався в 400 тис. На думку Владислава Зубка, у Вірменію приїхало 90 тисяч вірмен[1]. Більшість з цих репатріантів складали виживші під час геноциду вірмен, особи, що врятувалися чи були депортовані турецьким урядом, і які не могли повернутися назад[en] на територію Західної Вірменії[3]. Азербайджанців переселили в Кура-Араксинську низовину Азербайджану, де швидко розвивалося бавовництво[4], а їхні місця, як і було заплановано, зайняли новоприбулі вірмени[5].

У Кура-Араксинську низовину Азербайджанської РСР планувалося переселити трьома етапами близько 100 тис. осіб[5], зокрема 10 тис. 1948 року, 40 тис. 1949 року і 50 тис. 1950 року[6]. Проте ці плани не вдавалося втілити за такі короткі терміни через недостатнє фінансування будівельних робіт на території Азербайджанської РСР. На підставі звернення Ради міністрів Азербайджанської РСР переселенську програму скоригували й продовжили до 1954 року[7].

Азербайджанські автори пов'язували переселення з поверненням вірменських репатріантів, а вірменські, в свою чергу, з потребою освоєння нових земель в Азербайджані. На думку Віктора Шнірельмана, це не було репресивним заходом, оскільки азербайджанці після смерті Сталіна повернулися на свої колишні місця проживання[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Vladislav Martinovich Zubok. A Failed Empire: The Soviet Union in the Cold War from Stalin to Gorbachev. — UNC Press, 2007. — P. 58. — 467 p. — ISBN 0807830984, ISBN 9780807830987.
  2. ↑ Постановление N 754 Совета министров СССР «О мероприятиях по переселению колхозников и другого азербайджанского населения из Армянской ССР в Кура-Араксинскую низменность Азербайджанской ССР» от 10 марта 1948 г. [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] Совета министров СССР от 10 марта 1948 г «О мероприятиях по переселению колхозников и другого азербайджанского населения из Армянской ССР в Кура-Араксинскую низменность Азербайджанской ССР».
  3. ↑ Laycock, Jo. Survivor or Soviet Stories? Repatriate Narratives in Armenian Histories, Memories and Identities // History & Memory[en]. — 2016. — Vol. 28, no. 2. — P. 123.
  4. ↑ A.L.P. Burdett. Historical Overview // Armenia: Political And Ethnic Boundaries 1878–1948 / A.L.P. Burdett. — Cambridge University, 1998. — С. 2. — 1000 с. — ISBN (13) 978-1-85207-955-0. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 2 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) and encouraged 100,000 Armenians to return to the Armenian SSR, but also forced thousands of ethnic Azerbaijanis living in Armenia to move to Azerbaijan and thus make room for the incoming Armenian repatriates.
  5. ↑ а б Hafeez Malik. Central Asia. The problem of Nagorno-Karabakh. — USA : Palgrave McMillan, 1996. — С. стр.149-150. — 337 с. — ISBN ISBN 0312164521, 9780312164522.
  6. ↑ http://www.cairn.info/article.php?ID_REVUE=CMR&ID_NUMPUBLIE=CMR_441&ID_ARTICLE=CMR_441_0179 [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.], Arseny Saparov, International Relations Department, London School of Economics, Houghton Street, London WC2A 2AE, A.Saparov@lse.ac.uk — According to this plan some 100,000 people had to be «voluntarily» resettled. The emigration occurred in three stages: 10,000 people were resettled in 1948, another 40,000 in 1949, and 50,000 in 1950.29
  7. ↑ Информация о массовой депортации азербайджанцев с их исторической и этнической земли на территории Армянской ССР. 1948—1953 годы. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 11 липня 2009.
  8. ↑ Шнирельман В. А. Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье / Академкнига, 2003. — стр. 47 (592) ISBN 5-94628-118-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Депортація_азербайджанців_з_Вірменії_(1947—1950)&oldid=39434727