Геноцид вірмен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стилізоване зображення незабудки — символ геноциду вірмен у Туреччині з 2015 року
Історія Вірменії
Zvartnots img 6965.jpg
Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавлікианиТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакідиАрцрунідиБагратіди
РубенідиХетумідиЛузіньяни
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Геноцид вірмен (вірм. Հայոց Ցեղասպանություն, тур. Ermeni Kırımı; частіше використовується вираз [МФА: [mɛts jɛˈʁɛrn]] — Великий Злочин) — геноцид[1][2][3], організований і здійснений в 1915 році (на думку деяких джерел продовжувався до 1923 року[4][1]) на територіях, контрольованих владою Османської імперії. Геноцид здійснювався шляхом фізичного знищення та депортації, включаючи переміщення цивільного населення в умовах, що призводять до неминучої смерті.

Геноцид вірмен проводився у кілька стадій: роззброєння вірменських солдатів, вибіркова депортація вірмен з прикордонних районів, прийняття закону про висилку, масова депортація і вбивства вірмен. Деякі історики включають в нього вбивства 1890-х років, різанину в Смирні й дії османських військ у Закавказзі в 1918 році.

Основними організаторами геноциду вважаються лідери молодотурків Талаат, Джемаль і Енвер, а також керівник «Особливої ​​організації» Бехаеддін Шакир. Одночасно з геноцидом вірмен в Османській імперії мали місце геноцид ассирійців і геноцид понтійських греків. Велика частина вірменської діаспори виникла з вірмен-утікачів з Османської імперії.

Геноцид вірмен є другим за вивченістю актом геноциду в історії після Голокосту[5]. У спільній Декларації від 24 травня 1915 року країн-союзниць (Велика Британія, Франція і Росія), масові вбивства вірмен уперше в історії були визнані злочином проти людяності[6].

Історія[ред.ред. код]

Вірмени у Малій Азії історично значно давніший народ, ніж турки-османи.

Історичний регіон розселення вірменів з античних часів — широка смуга від озера Севан у горах Кавказу на північному Сході до Середземноморського узбережжя на південному Заході в районі міста Адани (історична область Кілікія, Кілікійська Вірменія).

Карта Туреччини (20/21 ст.)
Рафаель де Ноґалес Мендес (1879—1936), венесуельський офіцер, який служив в османській армії, написав доповнений звіт про масові вбивства у 1915 році у своїй книзі «Cuatro años bajo la media luna» (Чотири роки під півмісяцем)

Вірмени за релігією — християни з античних часів; турки — мусульмани.

Вірмени на початок XX століття посідали найбільш освічені та культурні соціальні верстви, прошарки османського суспільства. Адвокати, архітектори, лікарі, вчителі та вчені, а також торгово-промислова буржуазія — отже «середній клас» Османської імперії — це були здебільшого етнічні вірмени.

Османська Імперія, яка проіснувала майже 500 років, проводила політику асиміляції народів, що проживають на її території. Окрім вірмен, на території імперії проживали греки, болгари, серби та інші народи християнського віросповідання.

У 1908 владу в імперії захопила партія младотурків, офіційною ідеологією якої був пантюркізм (теорія «Великого Турану»). Метою пантюркистів було створення тюркської імперії від Балкан до Алтаю.

Вірмени викликали у младотурків ненависть і тим, що населена ними Західна Вірменія відокремлювала суто османські області від Азербайджану і місць проживання інших тюркських племен.

Ідея винищування немусульманських народів Османської імперії була взята у османських султанів, а потім младотурецькі правителі виношували давно. Так, ще в 1895—1896 роках османським султаном була спровокована різанина вірменського населення, в результаті якої були вбиті, за різними підрахунками, від 100 до 200 тисяч вірмен. Лише протести світової громадськості поклали край різанині.

Вступ Османської імперії в Першу світову війну в серпні 1914 року дав, на думку младотурків, «унікальний шанс» для остаточного вирішення «вірменського питання», тобто повного винищення вірмен. За словами одного з організаторів геноциду, Талаат Паші, навіть слово «вірмен» повинне було назавжди канути в Лету.

В умовах введеного військового положення османський уряд випустив з в'язниць карних злочинців і бандитів. Одночасно почалася депортація вірменського населення східних османських вілайєтів в глиб країни, через сирійську пустелю. Вірмени — військовослужбовці були відраховані з армії, в переважній кількості зібрані в накопичувальних пунктах і розстріляні.

Різанина вірменського населення тривала до вересня 1918 року.

Днем геноциду вірменського населення прийнято вважати день 24 квітня 1915 року, коли младотурецькі правителі, головну роль серед яких грали троє: Талаат-паша, Енвер-паша і Джемаль-паша — наказали зібрати всю вірменську інтелігенцію в Стамбул і депортувати. Багато хто був цього ж дня убитий.

Протягом подальших трьох років загинуло понад 1,5 млн вірмен, інші втекли або були виселені османами в Месопотамію, Ліван, Сирію через пустелі, де більшість з них загинула через голод і хвороби. Більш ніж мільйон вірменських біженців було розсіяно по всьому світу.

Подібні дії привели до того, що декілька існуючих серед вірменських біженців партій, не зважаючи на відмінності, що існували між ними, були єдині в тому, що ніхто з організаторів геноциду не повинен уникнути розплати.

Шаген Наталі (це його псевдонім на честь улюбленої жінки) і Грігор Мерчанов взялися за здійснення помсти. Був складений так званий «чорний список» з 80 імен людей — організаторів вірменської різанини. Почалася підготовча робота — переслідування, збір інформації, добування зброї, після чого послідувала помста:

  • Талаат-паша був застрелений Согомоном Тейлеряном у Берліні 16 березня 1921 р. (берлінський суд його повністю виправдав);[7]
  • Енвер-паша був убитий в 1922 в Туркестані червоними командирами Акопом (Яковом) Мелкумовим і Георгієм Агабековим;
  • Джемаль-паша був убитий 25 червня 1922 р. в Тіфлісі: акт розплати провели Степан Цахикян і Петрос Тер-Погосян;
  • Саїд Халим-паша (екс-прем'єр Туреччини) був убитий 6 грудня 1921 р. у Римі Аршавіром Ширакяном;
  • Шекир-бей, головний ідеолог Іттіхада, був убитий 17 квітня 1922 р. Арамоном Ерканяном і Ширакяном.

Всього за три роки було вбито близько 80 організаторів геноциду. Також було ліквідовано кілька тисяч учасників геноциду нижчого рангу.

Визнання[ред.ред. код]

Armenian Genocide Map-ru.svg

Геноцид вірмен визнаний і засуджений багатьма країнами світу і впливовими міжнародними організаціям. Першим геноцид вірмен офіційно визнав і засудив Уругвай (1965 р.). У 1984 Міжнародний Гаазький трибунал, в 1987 — Європейський Союз Подкомісія ООН по запобіганню дискримінації і захисту меншин. Геноцид вірмен офіційно визнали і засудили Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Швеція, Нідерланди, Швейцарія, Росія, Польща, Греція, Кіпр, Словаччина і ряд інших держав. У деяких країнах ЄС за заперечення історичного факту геноциду вірмен внесена кримінальна відповідальність (до 4 років позбавлення волі). 44 з 50 штату США офіційно оголосили 24 квітня Днем пам'яті жертв геноциду вірменського народу.

Визнання геноциду вірмен є обов'язковою умовою для вступу Туреччини в ЄС.

13 жовтня 2006 нижня палата парламенту Франції ухвалила законопроект щодо геноциду вірменів. У документі визнано їх жертвами масових убивств, влаштованих Османською імперією під час Першої Світової Війни. Усі, хто заперечуватимуть факт геноциду, сплачуватимуть 45 тисяч євро штрафу та сидітимуть у в'язниці протягом 5 років, — так вирішила Національна Асамблея. Для набуття чинності законопроект мають затвердити верхня палата французького парламенту — Сенат — та президент країни Жак Ширак.

Попри визнання геноциду у регіонах[8], через невизнання владою Вірменії геноцидом Голодомору, Україна відмовилася офіційно визнавати сей факт[9].

Країни[ред.ред. код]

Мапа країн, які офіційно визнали різню вірмен геноцидом. Світло-зеленим позначені країни, в яких геноцид визнано на рівні окремих регіонів.

Суверенні країни, що офіційно визнали вірменський геноцид:

Регіони[ред.ред. код]

Регіони та провінції, що визнали Геноцид вірмен:

Відображення геноциду в мистецтві[ред.ред. код]

Меморіальний комплекс «Цицернакаберд»[ред.ред. код]

24.04.2009, Меморіальний комплекс «Цицернакаберд»
Монумент Вірменського геноциду в Ларнаці, Кіпр. Кіпр є однією з перших країн, які визнали геноцид

У 1965 році, в 50-і роковини геноциду, у Вірменії виникла ідея створення меморіалу. Через два роки, у Єревані, на пагорбі Цицернакаберд, що підноситься над ущелиною річки Раздан, була завершена споруда меморіального комплексу (архітектори С. Калашян и В. Хачатрян). 44-метрова стела символізує відродження вірменського народу. 12 плит, символізуючи собою 12 втрачених провінцій, що входять з 1923 року, за Лозанським мирним договором, до склад Туреччини, утворюють конус, в центрі якого, на глибині 1,5 метрів горить вічний вогонь. Поряд зі стелою знаходиться стометрова стіна з назвами міст і сіл, в яких відбувалася різанина.

У 1995 році в іншому кінці парку був відкритий музей геноциду (архітектори Калашян і Мкртчян), присвячений цим жахливим подіям. У музеї представлені деякі фото, зроблені німецькими фотографами (зокрема Арміном Вегнером), а також їх публікації. Недалеко від музею знаходиться алея, де іноземні державні діячі садять дерева на згадку про жертви геноциду.

Щороку 24 квітня, в день пам'яті жертв геноциду вірмен, сотні тисяч людей піднімаються на горб до меморіального комплексу і покладають квіти (зазвичай гвоздики і тюльпани) до вічного вогню. Завдяки зусиллям вірменських діаспор, по всьому світу побудовано безліч пам'ятників жертвам геноциду.

Музика, література, кінематограф[ред.ред. код]

Музиканти відомої американської ню-метал-групи System of a Down, що є вірменами за походженням, часто торкаються тематики геноциду вірмен. Щороку група здійснює концертний тур «Souls» («Душі») для залучення уваги до тематики геноциду. У свій дебютний альбом група включила пісню про геноцид вірмен — «P.L.U.C.K.» («Політично нечестиві, брехливі, боязкі вбивці»). У тексті буклету диска написано: «SOAD присвячує цю пісню пам'яті півтора мільйонів жертв геноциду вірмен, що проводився турецьким урядом з 1915 по середину 1920-х». Деякі інші пісні, зокрема «X» (Toxicity) і «Holy Mountains» («Святі Гори» Hypnotize), також присвячені темі геноциду вірмен.

Темі геноциду присвячена і пісня «Yes it's genocyde» з сольного альбому «Imperfect harmonies» вокаліста System of a Down Сержа Танкяна.

Американський композитор і співак Денієл Деккер був критикований за співпрацю з вірменським композитором Арою Геворгяном. Пісня «Адана», названа іменем міста, вірменське населення якого було вирізане одним з перших, оповідає історію геноциду вірмен. Музику на слова Деккера написав Ара Геворгян. Провідний релігійний журнал і веб-сервер-портал Європи «Cross Rhythms» написав про «Адану» наступне: «Дуже рідко гіркота незліченних страждань виливається в такий дивовижний твір». Денієл Деккер був офіційно запрошений вірменським урядом, для виконання цієї пісні 24 квітня 2005 в Єревані, на концерті, присвяченому заходам з нагоди 90-х роковин геноциду вірмен. В наш час[Коли?] «Адана» перекладена і записана 17 мовами.

Тема геноциду вірмен також має своє відображення в кінематографі та літературі. Цій темі присвячений фільм Атома Егояна «Арарат» (2002). Відомі італійські режисери, Вітторіо і Паоло Тавіані, планують зняти фільм про Геноцид по книзі Антонії Арслан «La Masseria Delle Allodole» («Ферма жайворонків»). Першим фільмом про геноцид вірмен є картина «Ravished Armenia» («Зґвалтована Вірменія») (1919), але на жаль, до наших днів від неї зберігся лише 15-хвилинний уривок.

Найвідоміший літературний твір на тему геноциду вірмен — роман Франца Верфеля «Сорок днів Муса-дага», виданий в 1933 і згодом відмічений нацистською владою як «небажаний». Книга стала бестселером, а голлівудська студія MGM вирішила зняти фільм по цій книзі, але здійсненню даної ідеї двічі перешкодила Туреччина. Зйомки фільму підійшли до кінця в 1982 році, не зважаючи на нападки з боку турецького уряду, проте його художня цінність сумнівна. Курт Воннегут у 1988 написав вигадану історію «Синя Борода», в якій геноцид вірмен також є головною темою. Луї де Берн'є використовує місце і час геноциду вірмен як тло в його новелі «Птаха без крил», яку деякі критики вважають швидше протурецькою. Ще одна книга, в якій також зачіпається тематика геноциду вірмен, — «Das Marchen vom letzten Gedanken» («Історія останньої думки») Едгара Хилсенрата, видана в 1989. Річард Каліновські поставив п'єсу «Тварина на місяці», яка оповідає про двох людей, що пережили геноцид вірмен.

Фотохроніка[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б Israel W. Charny. Encyclopedia of genocide. — Santa Barbara, California : ABC-CLIO, 1999. — P. 161. — 718 p. — ISBN 0874369282, ISBN 978-0-87436-928-1. Israel W. Charny. Encyclopedia of genocide. — Santa Barbara, California. — P. 161.
  2. Samuel Totten, Paul Robert Bartrop, Steven L. Jacobs. Dictionary of Genocide. — Greenwood Press, 2008. — P. 19. — 534 p. — ISBN 0-31332-967-2, ISBN 978-0-313-32967-8.
  3. [http://www.armenian-genocide.org/Affirmation.69/current_category.5/affirmation_detail.html Невиправданим злочином, що було скоєно османами. Вбивство 1,5 мільйона невинних вірмен. Международная ассоциация учёных по исследованию геноцида], 1997:

    That this assembly of the Association of Genocide Scholars in its conference held in Montreal, June 11—13, 1997, reaffirms that the mass murder of Armenians in Turkey in 1915 is a case of genocide which conforms to the statutes of the United Nations Convention on the Prevention and Punishment of Genocide. It further condemns the denial of the Armenian Genocide by the Turkish government and its official and unofficial agents and supporters.

  4. Alan L. Berger. Bearing witness to the Holocaust, p. 55:

    Indeed, following the shock of the Holocaust, we have become aware of mass destruction that preceded and followed the Second World War. One thinks, for example, of the Armenian genocide of 1915—1923, of the Stalinist Gulag, Burundi, Biafra, Indonesia, Sudan, Ethiopia, and of the Cabodian «autogenocide».

  5. Rummel, RJ (1 April 1998). The Holocaust in Comparative and Historical Perspective. The Journal of Social Issues 3 (2). 
  6. Akçam, Taner (2012). The Young Turks' Crime against Humanity: The Armenian Genocide and Ethnic Cleansing in the Ottoman Empire. Princeton University Press. с. 312–15. ISBN 978-0-691-15333-9. 
  7. Армін Вегнер, Судовий процес Талаат-паші
  8. Геноцид вірмен — перший масовий злочин проти людяності ХХ століття
  9. Чому Україна не визнала вірменську трагедію геноцидом
  10. Austria Parliament Statement, April 24, 2015,
  11. Argentina Law, March 18, 2004, Armenian National Institute, Inc.
  12. Argentina Law, January 15, 2007
  13. Argentina Senate Resolution, May 5, 1993, Armenian National Institute, Inc.
  14. а б в г д е ж и к Karagueuzian, Hrayr; Auron, Yair (2009). A Perfect Injustice: Genocide and Theft of Armenian Wealth. Transaction Publishers. с. 13–14. ISBN 978-1-4128-1001-2. 
  15. Argentina Senate Resolution, April 20, 2005, Armenian National Institute, Inc.
  16. Argentina Senate Resolution, August 20, 2003, Armenian National Institute, Inc.
  17. Belgium Senate Resolution, March 26, 1998, Armenian National Institute, Inc.
  18. Bulgaria National Assembly, April 24, 2015, Armenian National Institute, Inc.
  19. Bolivia Plurinational Legislative Assembly, November 27, 2014, Armenian National Institute, Inc.
  20. Bolivia Plurinational Senate Assembly, June 3, 2015
  21. Brazil Federal Senate Legislation, May 21, 2015, Armenian National Institute, Inc.
  22. Vatican City Communique, November 10, 2000, Armenian National Institute, Inc.
  23. Venezuela National Assembly Resolution, July 14, 2005, Armenian National Institute, Inc.
  24. [Закон Армянской Советской Социалистической Республики «Об осуждении геноцида армян 1915 года в Османской Турции», Ведомости Верховного Совета Армянской ССР, 1988, 30 ноября, № 22, с. 312]
  25. а б в г д е Von Voss, Huberta (2007). Portraits of hope: Armenians in the contemporary world. Bergahn Books. с. 36. ISBN 978-1-84545-257-5. 
  26. U_S_ House of Representatives Joint Resolution, Armenian National Institute, Inc.
  27. Greece (Hellenic Republic) Parliament Resolution, April 25, 1996, Armenian National Institute, Inc.
  28. Canada House of Commons Resolution, April 23, 1996, Armenian National Institute, Inc.
  29. Canada Senate Resolution, June 13, 2002, Armenian National Institute, Inc.
  30. Canada House of Commons Resolution, April 21, 2004
  31. Cyprus House of Representatives Resolution, April 29, 1982
  32. Lithuania Assembly Resolution, December 15, 2005, Armenian National Institute, Inc.
  33. Lebanon Chamber of Deputies Resolution, April 3, 1997, Armenian National Institute, Inc.
  34. Grand Duchy of Luxembourg Chamber Resolution, April 15, 2015, Armenian National Institute, Inc.
  35. Netherlands Parliament Resolution, December 21, 2004, Armenian National Institute, Inc.
  36. Germany Parliament Resolution, June 15, 2005, Armenian National Institute, Inc.
  37. Paraguay Congress Declaration, October 29, 2015, Armenian National Institute, Inc.
  38. Poland Parliament Resolution, April 19, 2006, Armenian National Institute, Inc.
  39. Russia Duma Resolution, april 14, 1995, Armenian National Institute, Inc.
  40. Syria recognizes the Armenian Genocide committed by the Ottoman Empire
  41. Slovakia Resolution, November 30, 2004
  42. Uruguay Senate and House of Representatives Resolution, April 20, 1965, Armenian National Institute, Inc.
  43. Uruguay Law, March 26, 2004, Armenian National Institute, Inc.
  44. Bill adopted by the French National Assembly, May 28, 1998, Armenian National Institute, Inc.
  45. Bill adopted by the French Senate, November 7, 2000, Armenian National Institute, Inc.
  46. French Law no. 2001-70 of January 29, 2001, relating to the recognition of the Armenian Genocide of 1915, Armenian National Institute, Inc.
  47. (фр.) Legislative file, French National Assembly
  48. Legislative file, French Senate
  49. (фр.) Official text of Law no. 2001-70 of January 29, 2001
  50. Czech parliament panel passes Genocide centenary resolution, April 14, 2015
  51. Chile Senate Resolution, June 5, 2007, Armenian National Institute, Inc.
  52. Switzerland (Helvetic Confederation) National Council Resolution, December 16, 2003, Armenian National Institute, Inc.
  53. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок genocide.am не вказаний текст
  54. Canadian Senator Serge Joyal (2001-06-07). Recognition and Commemoration of Armenian Genocide. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  55. Canadian Parliament recognises Armenian Genocide. CBC.ca. April 25, 2004. Архів оригіналу за February 7, 2007. 
  56. Basque Parliament recognises Armenian Genocide
  57. Catalonia Parliament recognises the Armenian Genocide
  58. CRIMEAN PARLIAMENT REFUSED TO CANCEL THE DECISION TO RECOGNIZE ARMENIAN GENOCIDE, PanARMENIAN.Net (June 25, 2005)
  59. Home->Hansard & Papers->Legislative Assembly->17 April 1997, Armenian Genocide Commemoration Item 4 of 35, Parliament of New South Wales
  60. South Australia Passes Armenian Genocide Motion Armenian National Committee of Australia, 25 March 2009. Також Search of the Parliamentary database
  61. Scotland, North Ireland and Wales recognize Armenian Genocide. News.am. Процитовано June 2, 2016. 
  62. Hadjilyra, Alexander-Michael (2009). The Armenians of Cyprus. Kalaydjian Foundation. с. 32. 
  63. First Minister of Wales recognises the Armenian Genocide on Holocaust Memorial Day – European Armenian Federation. Eafjd.eu. 
  64. Parliament of Scotland passes motion on Armenian Genocide. News.am. Процитовано June 2, 2016. 

Посилання[ред.ред. код]

[[Категорія:]]