Дерев'янко Павло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дерев'янко.
Павло Дерев'янко
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніПавло Юрійович Дерев'янко
Дата народження2 липня 1976(1976-07-02) (48 років)
Місце народженняТаганрог, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Професіякіноактор
Кар'єра2001 — наст. час
IMDbID 1125711
depablo.ru
CMNS: Дерев'янко Павло Юрійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Павло Дерев'янко.

Павло́ Ю́рійович Дерев'я́нко (нар. 2 липня 1976, Таганрог, СРСР) — російський актор театру і кіно.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 2 липня 1976 року в місті Таганрог.

Навчався в Києві, а потім приїхав до Москви, вступив до ГІТІС на курс Леоніда Хейфеца.

Влітку 1996 року, після закінчення першого курсу ГІТІСу, був засуджений на 1 рік (умовно) за незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів.[1]

На другому курсі, коли з іншими студентами ставили спектакль «Затоварена бочкотара», його помітив режисер Олександр Котт. Режисерові сподобався талановитий хлопець, і через три роки, коли Котт почав зйомки свого фільму «Їхали два шофера», він розшукав Павла. У той час Павло репетирував в проекті Олега Меншикова «Кухня», але від пропозиції Олександра Котта він не зміг відмовитися.

«У Меньшикова був театральний проект, у мене була маленька роль, — говорить Павло. — А тут пропозиція знятися в кіно, а в головній ролі. Порівняти це з кіно, з експедицією в тайгу — навіть поряд не стояло. Завжди потрібно приймати рішення, навіть якщо це комусь не приємно. Я свій вибір зробив».

У картині «Їхали два шофера» йому була запропонована головна роль легендарного шофера Кольки Снєгірьова з пісні «Чуйський тракт» — привабливого, меткого хлопця, що закохався в дівчину-шофера Раю (Ірина Рахманова). Фільм «Їхали два шофера» був тепло прийнятий глядачами, а роль Кольки Снєгірьова принесла починаючому акторові першу популярність. Наступного року він знявся в серіалі «Ділянка».

Наступні роботи молодого актора — роль Нестора Махно в «Дев'ять життів Нестора Махна» (2006), міліціонера, що влаштовує п'яний скандал в поїзді, в бойовику «Антикілер-2» та роль штрафника Курчати у військовому серіалі «Штрафбат».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Від колишньої фактичної дружини Дарини Мясіщевої є дві дочки: Варвара (2010)[2] і Олександра (2014)[3].

У 2019 році актор придбав ділянку на Алтаї - пара планувала там будувати будинок.[4]

У березні 2020 року розлучився.[5][6]

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

В жовтні 2023 року внесений до бази даних центру «Миротворець» за порушення державного кордону України літом цього ж року, посягання на територіальну цілісність, інформаційну підтримку сепаратистських утворень ДНР[7].

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 2001 — Їхали два шофери — Коля
  2. 2001 — Змішувач
  3. 2002 — По той бік вовків (серіал) — Коля-інвалід
  4. 2002 — Льодовиковий період (серіал)
  5. 2003 — Ділянка (серіал) — фельдшер Вадик
  6. 2003 — Батьківщина чекає (серіал)
  7. 2003 — Як би не так
  8. 2003 — Жінки в грі без правил
  9. 2003 — Антикілер 2: Антитерор
  10. 2003 — Француз — попутник у поїзді
  11. 2003 — Бабуся — один Віті
  12. 2004 — Штрафбат — Ципа
  13. 2005 — Взяти Тарантіно — Гоша
  14. 2005 — Справа про «Мертвих душах» (серіал) — Башмачкіна, Шиллер, Чичиков
  15. 2005 — Єсенін (серіал) — Олексій Олексійович Ганін
  16. 2005 — Люби мене — Шурик
  17. 2005 — Бій з тінню
  18. 2006 — Дев'ять життів Нестора Махна — Нестор Махно
  19. 2007 — Неваляшка — Іван Жуков
  20. 2007 — Бій з тінню 2: Реванш
  21. 2007 — Кука — Серьога
  22. 2007 — Утікачки — Веня
  23. 2008 — Брати Карамазови — Павло Смердяков
  24. 2008 — У гостях у Sкаzкі
  25. 2008 — Плюс один — Кролик
  26. 2008 — Гітлер капут! — штандартенфюрер Олаф Шуренберг — Шура Осєчкін
  27. 2009 — На морі! — Паша
  28. 2009 — Кішечка
  29. 2010 — Щасливий кінець — стриптизер Паша
  30. 2010 — Брестська фортеця — майор, полковий комісар Фомін
  31. 2010 — Любов під прикриттям
  32. 2010 — Кохання у великому місті 2 — охоронець спорт-корпусу
  33. 2010 — Стомлені сонцем 2
  34. 2010 — Я не Я — співак Ангел
  35. 2011 — Ріо (мультфільм) — Голубчик (голос)
  36. 2012 — Ржевський проти Наполеона — Ржевський
  37. 2015 — Кривава леді Баторі — Атілла
  38. 2016 — П'ятниця — Геннадій Антонов, психолог
  39. 2017 — Салют-7 — Віктор Альохін, бортінженер

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Деревянко впервые о сексе втроем и своем тюремном сроке - Экспресс газета. web.archive.org. 20 вересня 2020. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 квітня 2023.
  2. ↑ Павел Деревянко признался, что живет отдельно от семьи - Вокруг ТВ. web.archive.org. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 30 квітня 2023.
  3. ↑ Павел Деревянко: «У меня три дома, и в двух меня всегда ждут» — tele.ru. web.archive.org. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 30 квітня 2023.
  4. ↑ Павел Деревянко построит дом на Алтае. gorniy-altai.ru (рос.). Процитовано 30 квітня 2023.
  5. ↑ «Мы разошлись»: Павел Деревянко разорвал отношения с матерью своих двух дочерей. The Voice (рос.). Процитовано 30 квітня 2023.
  6. ↑ Актор Павло Дерев'янко розлучився з 27-річною моделлю. lifestyle.segodnya.ua (англ.). Процитовано 30 квітня 2023.
  7. ↑ еревянко Павел Юрьевич / Derevyanko Pavel YUrevich

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дерев%27янко_Павло_Юрійович&oldid=43492977